Дитяча християнська спільнота з такою назвою уже п’ять років діє у селі Ластівці, що на Богородчанщині.
«Назва спільноти походить від імені нашого славного земляка, Блаженного священномученика Симеона Лукача, — розповідає засновниця спільноти, вчителька християнської етики, Леся Глодан. — Із 1990-их, відколи у нашому тоді ще навчально-виховному комплексі почали викладати християнську етику, я цікавилася життям славного земляка. Спричинився до утворення спільноти і наш часопис.
За словами пані Лесі, у 2002-ому році в «Новій Зорі» був оголошений конкурс робіт духовного спрямування на тему «Світочі ниви вже доспіли, час збирати плоди Життя Вічного». Пані Леся підготувала урок з християнської етики про життєвий, духовний та мученицький шлях блаженного Симеона. У 2012-ому, в рамках експедиції «Моя батьківщина Україна — славетні імена земляків», учителька підготувала науковий реферат «Приклад святості і служіння Блаженного мученика Симеона Лукача в духовно-моральному вихованні школярів».
Згодом Леся Глодан створила при тоді ще навчально-виховному комплексі пошуковий центр «Світочі». Разом з учнями жінка збирала матеріали про історію села та славних земляків – Владику Симеона Лукача і отця Романа Луканя, історика, бібліографа, краєзнавця, який жив у першій половині ХХ сторіччя. Спільнота розпочала діяти 17 квітня 2018 року. Першою колективною справою стало розроблення туристичного маршруту «Стежками Симеона» та зйомка вітального відеозапрошення з нагоди приїзду до Старуні 28 квітня Патріарха Святослава Шевчука з приводу відкриття і освячення музею Блаженного священномученика Симеона Лукача та підпільної УГКЦ.
Учасники спільноти, за словами пані Глодан, проводили екскурсії для вчителів основ християнської етики та брали участь у різноманітних наукових заходах для школярів. Так у 2018 році спільнота посіла перше місце у районному етапі конкурсу пошукових робіт в експедиції «Духовна спадщина мого народу» за дослідницьку роботу «Незламний апостол віри Блаженний Симеон Лукач зі Старуні (1893-1964 рр.)». В цьому ж році «Діти Симеона» брали участь у краєзнавчій конференції учнівської молоді «Лиш те в народі буде жити, що серце серцю передасть» у місті Косів. А в 2019-ому учасниці спільноти Анна Катрич і Назарій Шуфлен стали лауреатами обласної конференції учнівської молоді «Визначні пам’ятки та місця рідного краю».
Зараз у спільноті 14 учасників віком від 10 до 15 років. Керує спільнотою Мирослава Катрич, донька пані Лесі Глодан і заступниця директора Ластівецької гімназії з навчально-виховної роботи.
«Зараз ми організовуємо роботу в парафіяльному літньому таборі, зокрема з нашої спільноти є аніматори, що допомагають при іграх, розвагах на свіжому повітрі, бансах, — зазначає пані Мирослава. — Ведемо наставництво в недільній катехитичній школі, організовуючи інсценізації, бесіди, працюємо з біблійними текстами. Ще однією складовою нашої роботи є залучення учасників спільноти до участі у культурних заходах Ластівецької гімназії, села та Богородчанської громади, популяризація духовної пісні. Також спільнота постійно й активно співпрацює з Відпустовим центром Блаженного священномученика Симеона Лукача в Старуні. Наступними напрямками діяльності є волонтерство, національно-патріотичне виховання, участь у різноманітних паломництвах». Продовжують «Діти Симеона» і наукову та краєзнавчу роботу, беруть участь у наукових експедиціях, краєзнавчих конференціях, молодіжних форумах.
Учасники спільноти планують і надалі популяризувати ім’я та діяльність Блаженного Симеона серед молоді Прикарпаття й України; реалізовувати молодіжні проєкти, подорожувати Україною, пізнаючи її духовні та святі місця; практикувати роботу з дітьми у сфері християнського виховання та пізнання Божої правди; залучати до спільноти нових учасників; бути надійною підтримкою та опорою для своєї парафії і душпастиря.
«Ми маємо чим поділитися, що показати, а також маємо неймовірно талановитих дітей, які у спільноті зростають, мужніють, єднаються, вчаться. А тепер ще й самі навчають молодших. Надалі ми не зупинимося на шляху духовно-морального виховання, працюватимемо на славу Божу, радість та користь людям. Бо коли робиш щось від душі, відчуваєш, як у тобі хвилюється море. Це радість. Так, як сказав св. Іван Золотоустий: «Море має свої межі та береги, а милосердя Боже безмежне…», — підсумовує Мирослава Катрич.
Сабіна РУЖИЦЬКА
