(Штрихи життєпису Ярослава Коваля, особистого фотографа Митрополита Андрея Шептицького, уродженця села Цінева, що на Рожнятівщині)
Днями в Івано-Франківську в рамках презентації європейського проєкту «Ворота в Центральні Горгани: міжкультурний діалог на польсько-українському прикордонні», відбулася виставка ретро-світлин Ярослава Коваля. Проєкт реалізовується Прикарпатським Національним університетом імені Василя Стефаника. У виставці взяли участь Роман Метельський, ініціатор створення львівського фотомузею, колекціонер, фотограф, а також Ігор Вінтонів, родич Ярослава Коваля, засновник благодійного фонду «Збереження культурної спадщини села Цінева». Про славного родича пан Ігор розповів читачам нашого часопису.
«Ярослав Коваль — рідний брат моєї прабабусі з боку матері, — каже Ігор Вінтонів. — Він походив зі славної, шанованої та багатої родини. Його батько Ілько був ковалем. А ще мав підприємницький, як зараз кажуть, хист: у нього була власна крамниця, пасіка та молочарня. Мати, Катерина Комар, походила з роду кушнірів, теж поважних і заможних людей. У родині було п’ятеро дітей. Ярослав народився 16 грудня 1908 року».
Хлопчик ріс цікавим, жвавим і допитливим. Хоча часи й тоді були непрості: тривала Перша світова війна. Та якраз військові дії стали поштовхом того, що Ярослав став фотографом. За словами Ігора Вінтоніва, після одного з боїв, що тривав на околиці села, старший брат Ярослава знайшов карабін, який згодом обміняли на трофейний німецький фотоапарат «Ideal-222» відомої тоді фірми «Zeiss». Славкові на той час було лише 10 років.
Фотосправи хлопчик навчався вінженера Венедикта Стасіва, який мешкав на квартирі у батьків майбутнього знаного фотомайстра. Також робити світлини та фіксувати миті на плівці навчав Ярослава і Лев Редкевич, директор української приватної класичної гімназії імені Маркіяна Шашкевича в Долині. Саме там Славко та його старший брат Володимир навчалися після закінчення сільської початкової школи. У 1924 році гімназію в Долині розформували і Ярослав Коваль продовжив навчання в українській гімназії у Рогатині. Там він стає учасником «Пласту» і членом фотогуртка, яким опікувався директор гімназії Микола Чайковський, син письменника Андрія Чайковського. У 1930-му році, уже вміючи добре фотографувати, Ярослав вступає на філософський факультет Львівського університету. І з перших днів перебування у великому місті він стає учасником фотографічного факультативу відомого тогочасного фотомайстра Юзефа Світковського.
Також під час навчання в університеті Ярослав бере активну участь в антиалкогольній кампанії, виготовляючи експонати «Першої української мандрівної протиалкогольної виставки», організованої професором Іваном Раковським. Виставку презентували в 1932 році в приміщенні музею Наукового товариства імені Тараса Шевченка. (До речі, пан Ярослав протягом усього життя не вживав алкоголю).
У 1934 році Ярослав переїхав до Рожнятова та відкрив фотомайстерню, прикрашаючи її дотепними вивісками. Робив це тому, що замовлень багато не було, бо фотографуватися люди не поспішали: хтось не розумів навіщо, а хтось просто не мав на фото коштів. Проте молодик не сумував, він брав у руки фотоапарат та мандрував селами, роблячи знимки «для себе». Так, мандруючи, молодий чоловік потрапив у Підлюте, де була резиденція Митрополита Андрея Шептицького. Звісно, що фотомайстер не міг оминути нагоди, аби не сфотографувати знаного духовного провідника і його поважних гостей. Згодом світлини Ярослава Коваля сподобалися Митрополиту, і чоловіка запросили стати особистим фотографом Андрея Шептицького. Відтоді збереглося близько двадцяти вже нині знаних світлин з життя Митрополита.
Коли на наші терени прийшли радянські зайди в 1939-му році минулого століття, то Ярослава Коваля заарештували разом з Романом Курбасом, дядьком Леся Курбаса. На щастя, через певний час їх відпустили, проте Ярослав змушений був фотографувати людей на радянські документи та робити ескізи комуністичних гасел. В часі Другої світової війни, рятуючись від вивезення до Німеччини, став працювати в аптеці у Рожнятові. Після повернення радянських військ його знову заарештували.
«Утримували вуйка в Рожнятові, згодом – у Станиславові (нині – Івано-Франківськ), і військовим трибуналом засудили «за співпрацю з ОУН та державну зраду» до… розстрілу», — продовжує Ігор Вінтонів. Тридцять дев’ять діб Ярослав Коваль провів у камері смертників, щодня прощаючись із життям. Але врешті чоловіка «помилували», замінивши розстріл на 25 років ув’язнення.
Покарання відбував у Воркуті. Знаний фотомайстер 11 років працював у шахтах, а після смерті сталіна був звільнений. У 1955 році повернувся в рідну Ціневу. Та вдома його не хотіли прописувати, але все ж чоловік там жив і працював колгоспним фотографом. Роботи колишнього в’язня навіть відзначали на радянських конкурсах.
У 1961 році одружився з театрознавицею Іриною Горбенко зі Львова і переїхав у сусідню область. До речі, в 1962-ому році відбулася перша за довгі роки вимушеної перерви фотовиставка Ярослава Коваля у Львові, наступна була у 1978-ому.
Після проголошення Незалежності України Ярослав Коваль активно включився у фотомистецьке життя Львова, працював у колегії альманаху «Світло і тінь», де постійно друкував статті з історії українського фотомистецтва. Тоді ж, на початку 90-их, відбулися виставки світлин пана Коваля, присвячені Митрополиту Шептицькому у Києві, США та Канаді. А в 1996-ому митець видав фотоальбом «Господар Перегінської пущі» (рідкісні фотографії з життя Митрополита Андрея Шептицького).
Помер 24 червня 1997 року у Львові у 89-річному віці. Похований у рідному селі, поруч з матір’ю. На могилі є пам’ятник у вигляді невеличкого фотоапарата.
«Він до кінця життя залишався з ясною пам’яттю та великим почуттям гумору. З 1992-ого до 1997-ого року я навчався у Львові та постійно навідував вуйка Славка. Дні, проведені з ним, запам’ятаються на все життя», — підсумовує Ігор Вінтонів.
До речі, окрім фотомистецтва, Ярослав Коваль збирав та реставрував дерев’яні скрині, колекціонував елементи вбрання різних етнічних груп українських Карпат, вишивки, екслібриси, писав вірші й полемічні статті. Він любив старовину і був ініціатором створення історико-краєзнавчого музею культури та побуту Бойківщини в Ціневі, організатором численних пленерів. Наразі у музеї зберігається багато світлин Ярослава Коваля.
Підготувала Сабіна РУЖИЦЬКА.
