У Музеї історії Галича, що в селі Крилос, відбулася виставка Господських ікон, із зображенням Ісуса Христа.
В експозиції представлено 20 ікон із колекції Архікатедрального і Митрополичого собору Воскресіння Христового УГКЦ міста Івано-Франківська.
Одразу після величних травневих відправ до Богородиці, у червні в наших церквах вшановували Христа Чоловіколюбця та відправляли молебні. «І внашій збірні ми хотіли показати красу та духовність зображень Ісуса Христа, Сина Божого», — каже Анна Жолоб, старша наукова співробітниця музею».
Умовно всі представлені на виставці святині можна поділити на дві групи: однофігурні, де зображений Сам Спаситель (в тому числі є одна ікона, де Христос зображений у гробі, але це не плащаниця), та багатофігурні. Вони присвячені певним подіям із життя Христа. Зокрема є ікони із зображенням Хрещення Спасителя святим Іваном, В’їзду Господнього в Єрусалим, Тайної вечері, Воскресіння, Вознесіння, Богоявлення. Цікавим є зображення Сина Божого на іконі «Христос виноградна лоза». Ісус тут обвитий виноградом. Це алегоричний образ і стосується він слів самого Спасителя, Який назвав себе виноградною лозою, Небесного Отця — Виноградарем, а учнів — гілками. «Я – істинна Виноградна Лоза, а Отець мій – Виноградар» (Ів. 15:1), «Я – Лоза, а ви – пагони. Хто перебуває в Мені, і Я – в нім, той приносить багато плоду» (Ів. 15:5). А ще на Тайній Вечері мовив до Апостолів: «Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого» (Мт 26:29).
Пані Анна Жолоб акцентувала увагу на кількох іконах, зокрема іконі «В’їзд Господній в Єрусалим». За словами працівниці музею, на ній зображено Ісуса Христа, Який, сидячи на ослі, тріумфально в’їжджає в місто. Люди стелять Йому під ноги одяг та пальмове гілля, що на той час було виявом величезної пошани. Так зустрічали царів. І Христа вітають як Володаря, але менше ніж за тиждень ці ж люди, які вигукували Йому «Осанна»», будуть кричати до Його катів: «Розіпни!». На іконі Христос зображений задуманим, заглибленим в Себе, і, напевно, подумки Він єднається з Небесним Отцем, добре розуміючи, що Його чекає.
Ікону Вознесіння можна поділити на дві частини: у верхній – Спаситель, Який возноситься у славі на небо, і нижню, де залишаються Апостоли, аби проповідувати Царство Боже.
Також дуже цікавим є образ Еcce Homo — «Оце Людина!» або «Ось чоловік!». Цеслова Понтія Пилата про Ісуса Христа. За Євангелієм від Івана, Понтій Пилат показав жителям Єрусалима Христа, одягненого в багряницю, після катування, зі збитим тілом і терновим вінцем. Понтій Пилат сказав: «Оце чоловік!», думаючи, що люди поспівчувають нещасному та казатимуть, аби Ісуса відпустили. «Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них: Ось Його я виводжу назовні до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу. І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: Оце Чоловік!» (Ів. 19:4-5). На жаль, люди та первосвященники почали кричати «Розпни!». І вже навіть Пилат тоді сказав: «То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!» (Ів. 19: 6).
Ця подія відбувалася у Страсну п’ятницю в єрусалимській преторії поруч з вежею замку Антонія. Зараз на цьому місці розташована Базиліка Ecce Homo. А сам вислів «Оце чоловік (людина)!» став крилатим. Його вживають, зокрема, коли хочуть вказати, що хтось потребує співчуття. В іконографії Ecce Homo — назва типу зображення, що входить до циклу Страстей Господніх. І на іконі, представленій у Крилосі, що датується ХІХ сторіччям, зображений закривавлений після бичування Христос у терновому вінку, багряному плащі — символі мучеництва та з палицею в руках.
На більшості ікон Христос зображений із дещо витягнутим обличчям, великими очима, довгими руками. Усе це має символічне значення. Так прямий ніс — ознака краси та гідності, видовжені пальці — символ аскетизму і духовності. Тобто іконописці зображали Христа, аби підкреслити духовний бік Його єства.
«Коли ми споглядаємо на ікони, то налаштовуємо свій зв’язок з Богом, налаштовуємося на молитву, наближаємося до повноти краси», — підсумовує пані Анна Жолоб.
Сабіна РУЖИЦЬКА
