У селищі Маріямпіль відбулася щорічна проща родин.
Сотні вірян йшли пішки та їхали до місцевого храму Воздвиження Чесного Хреста, де молилися біля копії чудотворної ікони Богородиці «Рицарської».
…На пішу ходу збираються в Галичі у храмі Різдва Христового. Там людей благословляють у дорогу. Також паломники виходять і з інших довколишніх сіл. Багато приїжджають автобусами та автівками з різних міст, селищ та сіл Івано-Франківщини, Тернопільщини, Чернівеччини, Львівщини. Ті, хто йде пішки до Маріямполя, дорогою моляться за мир, перемогу та в наміренні наших воїнів, які захищають Україну. «Ісусе, Ісусе, Сину, Божий помилуй, помилуй нас!», «Маріє, Маріє, Мати Божа, молися, молись за нас», — чутно спів.
«Іду до Діви Марії просити здоров’я для свого хресного, його поранили на війні. Зараз він у Тернополі лікується. Кажуть, що йому мають ногу відрізати, а я не хочу. Буду просити Богородицю, аби йому допомогла: лікарів добрих навернула, або зцілила його цілком. Бо я ще так хочу пограти з ним у волейбол», — ледь стримуючи сльози каже 14-річна Оленка Павлюк з Тернопільщини. За мить дівчинка додає, що буде молитися за всіх вояків, які захищають Україну від російського агресора та за найшвидшу перемогу нашої країни.
Від такого зізнання на очі навертаються сльози.
Таких історій серед прочан дуже багато. У когось рідні, друзі, знайомі, сусіди воюють, у когось отримали поранення та лікуються, у когось близьких вже немає серед живих: вони приєдналися до Небесного війська. А в когось родичі за кордоном, і без них важко й сумно, у когось хтось хворіє, ще в інших не може помиритися велика родина….
Перед церквою сад Біблійний
… За кілька годин доходять до селища, де прочан зустрічає місцевий парох отець Роман Дзюбак з церковною громадою. Ті, хто у Маріямполі вперше, милуються Біблійним садом, що перед святинею. Тут ростуть рослини, які згадуються на сторінках Святого Письма. Бук, виноград, троянда, жито, диня, льон, лаванда, м’ята і ще понад десятки інших рослин, які, по суті, не є унікальні, але новим є їхнє поєднання. Ідея створення Біблійного саду взята із Чернівців. Там один із місцевих науковців з колективом написав книжку «Біблійні сади та перспективи їх створення». Прикарпатцям це сподобалося і вони вирішили реалізувати новацію.
Частину рослин і дерев висадили студенти, науковці, священники нашого краю. А ще доброю традицією стало, аби в Маріямполі садили дерева визначні гості Прикарпаття. Також милують око скульптурні композиції. Так, на вході прочан зустрічають Апостоли Петро і Павло, далі можна побачити прародичів людей Адама та Єву, пророка Мойсея, знак Альфи та Омеги, Єрусалимський храм в мініатюрі, Вертеп, скульптури Христа й Самарянки та інше. Посередині площі — пам’ятник Пресвятій Діві Марії Маріямпільській, виготовлений за зразком чудотворної ікони.
Слався навіки, Богородице «Рицарська»!
«У Маріямполі зберігалася одна з небагатьох чудотворних рицарських ікон Богородиці, біля якої молилися тисячі воїнів перед боєм і отримували перемогу, — розповідає Володимир Боцюрко, професор Івано-Франківського Національного медуніверситету та виходець із селища. — За історичними документами, першим власником Маріямполя став знаний у тогочасній Європі великокоронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський, який прославився численними перемогами над турецько-татарськими військами».
За словами пана Боцюрка, одного разу на галицькій землі вельможа потрапив у вороже оточення. Попереду — Дністер, позаду — турецьке військо. Перехрестившись, Яблоновський кинувся на коні в бурхливу річку. Швидка течія знесилила коня, і гетьман почав топитися. У розпачі він звернувся до Богородиці та пообіцяв, що коли врятується, закладе на цих стрімких берегах місто і назве на Її честь. За мить кінь ступив на тверду землю.
Але майбутньому власнику Маріямполя не довелося будувати місто, він тільки назвав у 1691 році обіцяним іменем королівський подарунок. Збудувавши там святиню, гетьман помістив у ній образ Богородиці, який мистецтвознавці гіпотетично приписують пензлю відомого тогочасного художника, Яну-Антонію Бацці, який працював із всесвітньо відомими майстрами Леонардо да Вінчі та Рафаелем Санті. У свої численні походи Станіслав Яблоновський завжди брав із собою цей образ із містечка Марії. Тому Маріямпільську Богородицю стали називати «Гетьманською», «Рицарською» та «Переможницею», а пізніше – «Родинною». Після смерті знаного воєначальника, місто успадкував його син, Ян-Каєтан Яблоновський, який переніс образ у головний вівтар дерев’яного парафіяльного костелу Святої Трійці. Тут, у 1733 році місцеві мешканці помітили як Богородиця… плаче. Ікону почали вважати чудотворною. Через чотири роки спеціальна церковна комісія офіційно визнала образ чудотворним.
Слава про Маріямпільську Богородицю поширилася по всій Європі. На відпусти, що відбувалися двічі на рік — 2 липня і 8 вересня, у містечко над Дністром прибували тисячі паломників з усієї Європи. Наприкінці 1940-их Маріямпільську Богородицю вивезли до Польщі. Спочатку ікона перебувала у містечку Шлеськ, а потім — у вроцлавському новозбудованому костелі на П’яску, де вона зберігається й донині. Копія зберігається в Маріямполі.
Вервиця в небі, мир в Україні
У час прощі відбулися Молебень перед копією чудотворної ікони, похід з іконою та співана вервиця, освячення пам’ятних дощок місцевим героям Юрію Гелемею та Петру Богоносюку, які віддали свої життя за Україну в 2023-ому році, Свята Літургія.
«Нам треба молитися до Богородиці, яка прославлена у Маріямпольській іконі. Вона віками допомагала долати ворогів, допоможе і нам, бо ми боремося за звільнення від ворогів, які віроломно увірвалися на нашу землю, за своє майбутнє, за право жити вільними у вільній державі», — зазначив під час проповіді отець Олег Каськів, протопресвітер Дубівецького протопресвітеріату, професор, ректор Івано-Франківської академії Івана Золотоустого.
Особливо під час прощі молилися за 413 жителів Дубівецької громади, які зараз захищають Україну. Насамкінець відбувся фестиваль Марійської духовної пісні та традиційний збір Марій. Жінки, які носять це величне ім’я, випустили в небо символічну синьо-жовту вервицю з повітряних кульок. Зробили це для того, аби над Україною не літали смертоносні ракети чи інша зброя, а був мир і Божа благодать.
Сабіна РУЖИЦЬКА
