Днями у Львові, під час Всецерковної конференції «Катехиза і домашня Церква», відбулося нагородження грамотами та нагородами 44-ох кращих катехитів. Ідею відзначати вчителів християнської етики запропонував Блаженніший Святослав. Своєю чергою голови катехитичних єпархіальних комісій та екзархатів відібрали осіб, які впродовж певного часу вирізняються відданим служінням. На нагородження подавали трьох катехитів, яких вибирали з-поміж священників, богопосвячених осіб та мирян.
Від Івано-Франківської архієпархії, у склад якої входить три єпархії, відповідно було нагороджено 9 осіб. Ми дізналися особливості праці й служіння нагороджених.
Івано-Франківська архієпархія:
Отець Дмитро Шиманський, парох церкви Івана Хрестителя (село Вербилівці, Рогатинського протопресвітеріату):
Суть катехизації: розповісти дорослим та дітям про Бога, спонукати до християнської віри, надії та любові, навчити поважати і любити християнською любов’ю ближніх, служити їм. Я вже 5 років є священником, і водночас катехитом на парафіях у місті Рогатині та селі Букачівці. У селі Вербилівці я —парох, і тут маємо християнську школу «Метаноя». У перекладі з грецької це — «розкаяння», «зміна в свідомості», «зміна думки», простіше сказати, зміна у сприйнятті фактів чи явищ через покаяння. Наша парафія Івана Хрестителя, який прийшов, щоб свідчити про прихід Ісуса Христа. За його словами, у душах і серцях тих, хто його слухав та приймав слова, каявся та приймав Хрещення, відбувалася якраз «метаноя». З Божою допомогою стараюся, аби в серцях дітей, які пізнають Бога, відбувалися зміни на краще, бо життя з Христом — це неймовірно!
Наша школа поділена на чотири групи. При катехизації я задіюю всі можливі і доступні методи, зокрема, з дозволу, використовую напрацювання інших священників, катехитів. Із дітьми проводимо свята: День матері, День батька, благодійні ярмарки для допомоги нужденним і ЗСУ, молимося за наших Захисників. Вважаю, що треба іти в ногу з часом. І використовувати гаджети для добрих справ. Також проводжу зустрічі з батьками. Повсякчас дякую Богу за можливість нести Його слово.
Сестра Тадея Вандяк, Згромадження сестер мироносиць під покровом святої Марії Магдалини:
Я катехизую вже близько 20-ти років на Прикарпатті, служила також на Закарпатті. Зараз я навчаю на парафії Великомученика Юрія, що в селі Угорники, Східний протопресвітеріат міста Івано-Франківська. Тут з благословення нашого Митрополита Володимира та за сприяння отця-пароха Юрія Трухана є катехитична школа «Християнські зернятка». У ній навчається 75 учнів.
Щодо принципів катехизації, то послуговуюся словами Митрополита Андрея Шептицького: «Аби добре виховати дітей, то треба їх любити, молитися за них і привчати їх до молитви». Отак малими кроками ми йдемо разом до Великого Бога. Для занять маю достатньо літератури з Патріаршої катехитичної комісії, є також різні спеціальні сайти. Мені допомагає розважання над Святим Письмом, бо таким чином можна більше заглибитися у своє життя, наповнити серце миром і спокоєм, які я стараюся передати дітям. Бо чим ти наповнена, те й проповідуєш. І часто твоя постава, очі промовляють більше за слова. І діти це дуже добре «зчитують». …Те, що мене відзначили, — це аванс від Господа та знак вдячності від Церкви. Я тепер старатимуся ще більш ревно служити та працювати на славу Божу.
Пані Тетяна Глушко, катехитка парафії Святих Апостолів Петра і Павла (село Залуква, Галицького протопресвітеріату):
Допоки я не почала катехитичне служіння, то мені здавалося, що я недостатньо роблю для Господа. І коли я розпочала служити, то начебто «пазли склалися», життя набуло барв. Уже протягом 13-ти років я — катехитка. Повірив, підтримав та допоміг мені парох, отець Василь Завірач. Маю відповідну освіту, закінчила катехитично-педагогічний факультет Івано-Франківської академії Івана Золотоустого. Допомагає мені чоловік Тарас, який працює вчителем трудового навчання та малювання. Він також закінчив катехитично-педагогічний факультет. Старша донька Христина зараз катехитка на парафії у селі Клузів та в Івано-Франківському Архікатедральному соборі Воскресіння Христового. Середня донька Лілія допомагає мені. Обидві закінчили дяківсько-регентський інститут та школу християнських аніматорів. Наймолодша Єлизавета народилася у час, коли я мала катехитичне служіння, зараз їй 10 і вона активна християнка.
Особливу увагу, як нам і радять, звертаю на залучення до катехизації не лише дітей та підлітків, а й їхніх батьків, рідних і хресних. Ми з доньками також маємо різні авторські напрацювання, сценарії, уроки. Сили і наснаги для служіння дають мені відвідини храму, участь у Літургіях, молитва, Свята Сповідь та Причастя, родинна любов і підтримка. …Відзнаку я сприйняла непросто, бо мені легше віддавати, аніж приймати. Дякую Богові за це, така нагорода спонукає мене до розвитку.
Коломийська єпархія:
Отець Іван Гедзик, голова катехитичної комісії Надвірнянського протопресвітеріату, священник парафії «Успіння Пресвятої Богородиці» села Гвізд:
Катехитичне служіння я розпочав у 2004-му році. Катехизую сам, допомагаю іншим та контролюю їх, аби наше служіння та праця були на високому рівні. Особливо працюю у селі Гвізд на Надвірнянщині, де є парохом. Маю дві групи дітей, молодшу та старшу. Із дітьми займаємося у підвальному приміщенні храму. Ми проводимо заняття, їздимо на прощі, ходимо в гірські походи, організовуємо виступи до різних свят, улітку багато років поспіль проводимо християнські табори. А ще збираємося на родинні пікніки. Вони відбуваються у неділі та свята після Літургій, у післяобідній час. Люди приходять з музичними інструментами, спортивним інвентарем, ми молимося, відпочиваємо, співаємо, граємо в спортивні ігри, змагаємося, спільно їмо і поміж тим багато розмовляємо. І це зближує, це теж катехизація. Діти, молодь і дорослі із нетерпінням чекають на ці пікніки та розмови, бо навіть попри війну, треба відпочивати, допомагати Воякам та молитися.
Звістку про те, що я став катехитом року, сприйняв як належне, бо багато років служу в цьому напрямку, не для похвали чи нагород, але для слави Божої. Зізнаюся, що були непрості часи, були розчарування, але мені допомагає Господь. Вважаю, що кожен повинен робити в житті те, що вміє, до чого Бог дав йому дар. Тоді та чи інша праця або служіння даватимуть добрі плоди. Катехизувати — це великий дар і ласка Божа.
Сестра Андріана Дмитрук, Згромадження сестер мироносиць під покровом святої Марії Магдалини:
15-річне катехитичне служіння у мене на Прикарпатті. Зараз навчаю в селах Лісна Тарновиця та Фитьків. Щоразу доїжджаю туди з Богородчан, дорогою молюся та продумую хід майбутніх занять. У час війни дітей, які зараз за кордоном, катехизувала онлайн. Зі своїми вихованцями ставимо різні сценки до релігійних та державних свят. Усі діти та підлітки добрі, чесні, а зараз ще й волонтерять, збирають допомогу нашим Захисникам, організовують благодійні ярмарки. Я дякую Богу за них, за їхніх батьків. Звістка про те, що мене відзначили, застала мене зненацька. Це була приємна несподіванка.
Пані Марина Сікорська, катехитка храму святого Василія Великого, Косівського протопресвітеріату:
Я катехизую лише 5 років, закінчила дяківсько-катехитичний коледж, що у Коломийській єпархії, маю також педагогічний диплом. Зараз катехизую при парафії Василія Великого у Косові. У нас є чудова християнська спільнота «Діти світла», із її учасниками та іншими дітьми й підлітками ми не лише проводимо катехизацію, а й чимало цікавих добрих справ. Зокрема літні й зимові табори, різноманітні поїздки, соціальне служіння: відвідуємо хворих та самотніх. У час війни старші учасники спільноти волонтерять при парафіяльному Карітасі й стали аніматорами при нашому храмі. Мати таку високу відзнаку — це велика відповідальність та своєрідний аванс довіри і віри.
Чернівецька єпархія:
Отець Володимир Боровий, голова єпархіальної комісії освіти й виховання, сотрудник Катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці (м. Чернівці):
У мене 28-річний досвід катехита. У єпархії я голова Комісії у справах освіти та виховання, тому активно співпрацюю з освітянами, хочу упровадити в закладах освіти нашої єпархії шкільне капеланство. При катехизації використовую багато різної літератури, маю добрий педагогічний досвід, бо викладав у школі християнську етику. Важливим є і особистий вклад, я з дітьми всюди: граю у футбол, танцюю банси, йду на прощу, печу картоплю. Тобто перебуваю з тими, кого катехизую, у різні моменти їхнього життя. Тоді діти та молодь ще більше відкривають свої серця і душі.
У катехитичному служінні мені допомагає молитва. Щоденно молюся вервицю, уповаючи на Небесну Неньку, розважаю над Святим Письмом. А ще я — паломник. Уже 24 рази був у Зарваниці, щоразу долаючи пішки 150 кілометрів. Прощі мене надихають, оновлюють та дають силу й наснагу. Дорогою молюся за Україну, Вояків і тих, кому розповідаю про Господа і Його безмежну любов.
Сестра Лаврентія Булак, Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії:
Я в монастирі вже 21 рік. Катехизувала у Червонограді, Жовкві, Трускавці, Львові, Золочеві, Стрию, селах Малехів та Пісочна, що на Львівщині, а також у Києві. Ще була в Казахстані, де теж займалася з дітьми, молоддю та дорослими. Зараз я в Чернівцях, катехизую у соборі Успіння Пресвятої Богородиці, маю групу дітей 5-7 років, а також віком 8-12, яких готую до Першої Сповіді та Святого Причастя. Працюю також із дітьми, які вже приступили до Святих Тайн, їм 9-14 років.
У служінні використовую напрацювання наших катехитичних комісій, інститутів, авторські програми отців, сестер, братів. За останні роки пандемії та війни довелося переформатовувати своє служіння. Скажімо, я проводила катехизацію онлайн, працювала з дітьми ВПО. Тепер ще з однією сестрою чергую у Катедральному соборі. Туди приходять різні люди, з усіма говорю, якщо питають поради — допомагаю, чим можу. Особливе служіння та праця із тими людьми, які втратили під час війни рідних та близьких. У рамках організації «Міст надії» працюємо з дітками Героїв, які загинули, дітьми-сиротами, дітьми з кризових родин, ми їх підтримуємо та служимо для них. Те, що мене нагородили, прийняла з радістю та з вдячністю Богові й сестрам, які передали мені досвід катехитичного служіння.
Відзначеною найкращою катехиткою від світських осіб з Чернівецької єпархії стала пані Ганна Скрипська.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
