Останніми місяцями на вулицях міст було тихо і спокійно – коронавірусні обмеження, запроваджені урядами по всьому світу, поставили звичне життя на паузу.
І хоча багато людей скучили за походами до магазинів та кафе, багато хто також оцінив тимчасовий перепочинок від шуму, забруднення та заторів.
Мірою того, як міста починають прокидатися від так званої “антропаузи”, починають лунати питання про те, як ми можемо зробити їх кращими на більш постійній основі.
І думки про те, як зробити наші міста розумними, також, можливо, потребують переосмислення.
Роботи та безпілотники, безумовно, зайняли свою нішу під час загальносвітового карантину.
Робот компанії Boston Dynamics допомагав дотримуватися соціальної дистанції в Сінгапурі, компанія Zipline у Північній Кароліні доставляла за допомогою дронів медикаменти до лікарень, а роботи телеприсутності допомагали людям підтримувати зв’язок під час карантину.
Даніела Рус – керівниця лабораторії комп’ютерних наук та штучного інтелекту Массачусетського технологічного інституту. Її лабораторія розробила дезінфікуючого робота.
Вона розповіла BBC, що внесок роботів під час пандемії був величезним: “Вони допомогли уберегти людей від небезпеки, і це дуже важливо”.
В майбутньому, на її думку, вони гратимуть важливу роль у розумних містах, “допомагаючи як у фізичній, так і пізнавальній роботі”.
Міста вже збирають величезну кількість даних за допомогою датчиків, вбудованих в інфраструктурні об’єкти та навіть стовпи ліхтарів, фіксуючи низки показників – від якості повітря та використання транспорту до переміщень людей.
І, напевно, вперше звичайні люди зацікавились цією інформацією – адже те, скільки автомобілів в’їжджає до міських центрів чи скільки людей збирається в парках, раптом стало безпосередньо стосуватися їхнього здоров’я та самопочуття.
Професор Філ Джеймс вимірює те, що він називає “серцебиттям Ньюкасла”, зі своєї міської обсерваторії, що базується в міському університеті. За останні кілька місяців він побачив неймовірні зміни.
“Це були кардинальні зміни, карколомні зміни. Пішохідний рух знизився на 95%, рух транспорту впав приблизно до 40% від звичайного рівня, із значно нижчими піками”, – каже він.
Однією з найважливіших речей стосовно цих даних було те, що “міська рада могла бачити, як зміни, оголошені на національному рівні, відбуваються в режимі реального часу в місті”.
“Коли відкрилися садові центри, ми побачили збільшення трафіку, адже люди поїхали купувати домашні рослини”, – наводить він приклад.
Він сподівається, що з цими даними продовжать працювати після пандемії, щоб забезпечити більш постійні зміни щодо нагальних проблем, таких як забруднення повітря.
“Коли трафік зменшився на 50%, ми спостерігали падіння рівня діоксиду азоту (NO2) на 25%. На жаль, така ситуація не збереглася, тому що трафік повернувся до 80% від норми, – каже вчений. – Але мірою того, як міста намагаються знизити рівень вуглецю, дані допомагають зрозуміти масштабність цих питань. Дані повинні і можуть сприяти політикам та керівникам, які приймають рішення”.
Міста після пандемії також повинні врахувати, чи хочуть вони запровадити триваліші зміни у транспорті, зокрема за допомогою електромобілів та велосипедів, вважає доктор Робін Норт, який заснував фірму Immense, що займається моделюванням міст майбутнього.
“Пандемія та реакція на неї відкрили величезні можливості для трансформації транспортної системи. Якщо ми хочемо ними скористатися, ми маємо планувати і думати вперед”, – сказав він ВВС.
У деяких містах вже замислюються над тим, як вони можуть змінитися після завершення пандемії. Париж експериментує з ідеєю 15-хвилинного міста – децентралізованих мініцентрів, де все, що вам потрібно, знаходиться за 15 хвилин пішки або на велосипеді.
“Ville du quart d’heure” – ключовий стовп кампанії з переобрання мера міста Анни Ідальго, що має перетворити Париж на сукупність екологічно трансформованих мікрорайонів.
А після успішної роботи вдома під час карантину компанії починають ставити під сумнів необхідність великих, дорогих офісів у центрі міста.
“Доба хмарочосів, можливо, завершується. Внаслідок пандемії містобудівникам доведеться переосмислити ідею простору”, – каже професор Річард Сеннетт, експерт з містобудування, який допомагав перепланувати Нью-Йорк у 1980-х, наразі є головою Ради з питань міських ініціатив при ООН.
“Те, що ми побудували зараз, – це нерухомі, сталі споруди, які слугують лише одній меті”, – вважає він.
Натомість, пояснює експерт, нам необхідні більш гнучкі будівлі, які за потреби можуть адаптуватися до тимчасової необхідності зберігати соціальну дистанцію, але водночас і до майбутніх змін в економіці, через які офіси повинні будуть перетворитися на роздрібні магазини чи навіть на домівки.
Для нього найбільшим уроком пандемії стало те, що міста мають сприяти соціалізації. І не лише тому, що йому бракує келиха пива в міському барі, а й тому, що він бачив, що технології працюють краще, коли допомагають людям спілкуватися.
У той час як додатки для відстеження контактів мали неоднозначні відгуки та успіх, популярність локальних “сусідських” програм, які інформують людей про час вивозу сміття або дозволяють допомогти хворому сусідові, стрімко зросла – професор Сеннет називає це новою епохою “сусідів, відповідальних за незнайомців”.
Датчики, можливо, добре збирають дані про місто, але насправді смартфони, які люди носять із собою, набагато потужніші, вважає він.
“Використання додатку для організації спілкування між людьми неймовірно корисне. Від соціальних додатків було набагато більше користі, – каже він. – Датчики не можуть сказати, чому зібрався натовп. Ми можемо замінити поліцейського на розі камерою, але що ми будемо шукати?”
У Сан-Дієго почали говорити про те, що розумні вуличні ліхтарі використовували для шпигування за учасниками акцій Black Lives Matter. Це поставило питання про порушення громадянських свобод.
Але насправді зібрані дані – досить примітивні, каже професор Джеймс: “Я можу вам сказати, скільки пішоходів блукає центром Ньюкасла, але не можу сказати, чому вони вирішили зробити це сьогодні”.
“Розумне місто має співпрацювати з громадянами, спеціалістами з поведінки, розробниками соціальної політики. Це не мають бути лише дані та технології”, – упевнений він.
