В інтерв’ю для Радіо Ватикану — Vatican News владика Василь Тучапець розповів про те, як Харків ввійшов у новий рік, який розпочався масованими обстрілами, про те, як Церква старається допомагати потребуючим, закликаючи всіх, хто має можливість доставляти гуманітарну допомогу, не забувати про них.
Також і Харків не оминули масовані російські ракетні обстріли, які в Україні сколихнули заключні дні минулого і початок поточного року. Про те, якою є ситуація в місті, журналісти української редакції «VaticanNews» запитали владику Василя Тучапця, екзарха Харківського УГКЦ, який також поділився думками про те, як віра в Бога допомагає входити в новий рік з надією. Під час розмови, що була записана 2 січня 2024 р., єпископ також розповів про гуманітарну ситуацію та закликав усіх не допустити, щоб зупинився потік допомоги, яку тепер дедалі важче знаходити.
Аудіозапис розмови з єпископом Василієм Тучапцем можна прослухати тут.
Владико, Харків є одним із тих міст, які найбільше потерпають від російських ракетних обстрілів, які відновилися останніми днями. Скажіть, будь ласка, яка тепер ситуація в місті?
Христос народився! Найперше хочу привітати всіх слухачів Ватиканського Радіо з Різдвом Христовим, також і з Новим роком, побажати Божого благословення і миру в цьому новому році. Але рік почався не мирно, особливо для нас тут, в Харкові. Вчора [1 січня — ред.] менш-більш спокійний був день, але сьогодні вже з самого ранку розпочалися обстріли міста. Вже під час Святої Літургії вранці, коли ми служили, було чути дуже сильні вибухи. І пізніше ми вже дізналися, що це обстріляли ракетами «Кинджал», які найбільше наносять руйнувань. Дуже багато людей поранених, також загинула жінка. Так почався цей рік. Коли на Службу Божу приїхали священники, ми трохи поговорили, й один наш священник, отець Андрій, каже: «Діти пробудилися зранку, перелякалися, сидять в коридорі… Я поїхав на Службу Божу а вони там переживають. Дружина залишилася з дітьми». Так я хочу змалювати ситуацію, тобто, що люди переживають. Мало було людей зранку на Літургії. Можливо, це також було пов’язано з цим. Прийшла жінка і каже: «Я йшла, відбувся цей вибух, і жінка якась на вулиці почала просто в істериці кричати». Тобто, люди вже справді є психологічно виснажені, перебувають в напружені, вже два роки цієї війни, стільки непевності. Без сумніву, що це відбивається на внутрішньому, душевному стані, на психологічному, але також і на фізичному.
Ми як Церква, стараємося людей підтримувати, і молитвою, і словом. Навіть ті свята, які були — Різдво, Новий рік, — нехай навіть в храмі, якісь такі позитивні емоції, привітання одні одних, побажання, надія на Бога. Надіємося на Господа, входимо в цей новий рік з надією на Бога. І це якось людям допомагає також переживати ці моменти такої непевності, страху, щоб якось легше це все пережити. Ось така, менше-більше, ситуація.
Владико, яка ситуація з гуманітарною допомогою, з потребами людей? Чи вдається допомогти тим категоріям людей, які найбільше страждають?
У Харкові зараз є досить багато людей, які виїхали з прифронтової зони, де ведуться активні бойові дії — Куп’янський район, Ізюмський, Вовчанськ, — з прикордонних міст і сіл, які постійно обстрілюють російськими військами. Багато людей приїхало до Харкова, і вони або орендують квартири, або живуть десь в знайомих. Це вимагає певних витрат, і вони потребують цієї допомоги і приходять по неї. Наприклад, у четвер ми також надавали допомогу, і прийшов чоловік з дружиною, які приїхали з-під Бахмута. Вони були в окупації і виїжджали через країни Балтії, через Європу, і приїхали сюди, до Харкова, де орендують квартиру. Вони також прийшли до нас за допомогою, щоб їм дати якісь теплі речі, продукти харчування. Тобто є потреба в найнеобхідніших речах: продукти харчування, теплі речі, чого особливо потрібно тепер, взимку. Ми стараємося цю допомогу надавати, хоча дуже важко зараз десь отримати цю допомогу. Ще є ті наші контакти, які ми підтримуємо з різними доброчинцями, вони нам допомагають, і ми ще зараз маємо можливість це робити. Проте, потреби є, і дедалі важче десь здобути гуманітарну допомогу. Тому я звертаюся з проханням до всіх небайдужих, у теперішній цей час війни, щоб ми підтримували одні одних, щоб ми допомагали. І якщо хтось має можливість доставити гуманітарну допомогу до Харкова, то будемо вам щиро вдячні.
