Пратулинські мученики свого часу — історія жертовності Героїв Крут

0
7

Історія циклічна — усе, що було колись, неодмінно повториться у майбутньому, прибравши нових барв. Однак в історії українського народу ці барви завжди набувають криваво-багряного відтінку, бо саме такою є ціна за нашу свободу та незалежність. 29 січня в Україні вшановують пам’ять Героїв Крут – молодих юнаків, які так само, як сьогоднішні Захисники, ціною власного життя боролися з більшовицько-тоталітарною машиною.

23 січня, наша Церква також вшановувала Пратулинських мучеників —13-ти вірних, розстріляних сотнею царських солдат за відмову передати сільську греко-католицьку церкву православному священнику. Їх тіла цілу добу лежали непохованими на сільському цвинтарі, поки не були скинуті в спільну могилу, місце якої зрівняли із землею, з метою приховати його від мешканців села.

Важко не помітити спільність, яка об’єднує ці події — прості люди, які, стаючи на захист своєї віри, правди, незалежності та свободи, полягли від рук ворога, що впродовж століть залишається незмінним.

Крути — символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для Захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».

Крути — місце катувань і розстрілу 27-ми полонених студентської чоти, які заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, що на той час уже була зайнята більшовиками. За понад сто років у росіян не змінилися способи ведення війни. У сучасному збройному протистоянні армія рф так само несе на окуповані території мародерство, масові вбивства, катування, ґвалтування, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів та активістів.

«Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів своє життя» (Ів. 15:13). Історія кожного невинно вбитого за волю України — це наш Гетсиманський сад. Та у найбільшій пітьмі ночі з нами поруч завжди є Той, Хто несе світло для світу. Навіть коли ми у розпачі та сльозах, Він є поруч із зраненим українським народом, саме тому Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!