З 1 по 10 квітня команда Патріаршого паломницького центру УГКЦ провела духовно-реабілітаційний відпочинок для сімей звільнених із полону військовослужбовців. Це — новий соціальний проєкт Патріаршої фундації «Мудра справа», спрямований на подолання наслідків російської війни проти України та зцілення завданих нею духовних, психологічних і фізичних зранень.
«Мене вразила одна родина, яку я підтвердила як учасників. Однак потім дружина мені написала: „Ми не приїдемо. Вибачте, та ми взагалі, напевно, розлучаємось. Я більше так не можу…“. І я їй кажу: „Тим паче, що вам потрібно на проєкт!“. Подивимося, чи наважаться приїхати на наступний заїзд. Хотілося б допомогти звільненим із полону та їхнім родинам у найкризовіших ситуаціях». Про це розповідає п. Альбіна Бріліантова, заступниця керівника Патріаршого паломницького центру УГКЦ та координаторка нового проєкту для реабілітації звільнених із полону військовослужбовців та їхніх родин. Про це пише пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
Загалом участь у реабілітації взяло 9 сімей військовослужбовців. Місцем проведення табору стала мальовнича місцевість на заході країни в Сокальсько-Жовківській єпархії УГКЦ — с. Майдан, поблизу Крехова. Духовний супровід постраждалим від війни забезпечував о. Василь Кінах із командою аніматорів «Віха», а психологічну допомогу надавали кваліфіковані психологи та психотерапевти з Хмельницького, які спеціалізуються на роботі зі звільненими з полону.
«В одному просторі зустрілися звільнені з полону, які представляють Хмельниччину, Херсонщину, Харківщину, Дніпропетровщину й інші регіони. Велика частина з цих учасників потрапила в полон під час стійкої та відчайдушної оборони „Азовсталі“ в українському Маріуполі», — розповідає о. Любомир Яворський, патріарший економ УГКЦ та директор Патріаршої фундації «Мудра справа».
Психологічна реабілітація і відновлення ментального здоров’я
Один із військовослужбовців розповів, що пройшло вже 18 місяців від моменту його звільнення. Проте він продовжив служіння у лавах Збройних сил України, тому не мав нагоди пройти повноцінну реабілітацію. Сюди ж він прибув разом із дружиною та донькою. І вони разом прямують шляхом зцілення.
Упродовж реабілітації учасники разом із психологами мали нагоду здобути нові знання і навички, серед яких:
- Закріплення навичок самопрезентації та позитивного сприйняття себе.
- Розвиток психологічних аспектів особистісного зростання.
- Збагачення творчого потенціалу.
- Формування навичок взаємодії, співпраці та комунікації в команді.
- Розвиток навичок ефективного управління стресом і подолання кризових ситуацій.
- Аналіз та регуляція емоційного стану.
- Вміння відновлювати та вибудовувати стосунки в родині.
- Розвиток навичок управління власними емоціями й емоційною рівновагою.
- Формування вміння пошуку ресурсу та мотивації тощо.
У цей час дітям було запропоновано ігрову програму, яку вміло організували аніматори духовної школи «Віха». Впродовж перебування на відпочинку вони мали нагоду не лише взяти участь у різних іграх, а й продемонструвати власні знання у вікторинах, таланти — у конкурсах і навички — у майстер-класах.
У колі сім’ї
«Найбільше з екскурсій учасникам сподобалася поїздка у ведмежий притулок у Домажирі, — розповідає психологиня п. Тетяна Кріль, голова Хмельницького осередку Міжнародної асоціації психологів і тренерів-експертів. — У цьому притулку ведмеді знаходяться на реабілітації після перебування і жорстокого поводження у цирках чи приватних маєтках. Звільнені з полону відразу ототожнили себе з цими тваринами: „Як і вони перебувають на реабілітації, так і ми; як і вони побували у клітках та неволі, так і ми побували у ворожому полоні…“ Дехто поділився тим, що після цієї поїздки врешті розпочав бачити сни».
«Ми зробили замах на реабілітацію всієї родини і не прогадали. По-перше, справді задіяні всі. Бо найчастіше проблема не в самому військовому, а в оточенні, які чекають ту ж саму людину, тож після повернення починаються непорозуміння. По-друге, терапевтичний процес, у якому беруть участь особисті емоції і найближчі рідні, рухається значно швидше. По-третє, ціла сім’я налаштовується „на одну хвилю“, на позитивне самосприйняття і підтримку, відкриття нових творчих здібностей, духовну опору, і відтак виробляє для себе нові традиції, правила, хобі. По-четверте, ми почули думку психологів про те, що родинну реабілітацію ще ніхто не робив, хоча потреба назріла давно. Тож це нас додатково змотивувало», — розповідає координаторка проєкту п. Альбіна Бріліантова.
Зазвичай, у другій половині дня команда організаторів задіювала всю родину до заходів у тренінговому центрі чи за його межами. Упродовж ретриту учасники здійснили паломництво до Крехівського монастиря та відвідали м. Жовква, оздоровилися в басейні, піднімалися на підйомнику на гору, спускались на зіп-лайні, їздили у ведмежий притулок, проводили турнір із риболовлі. «Програма була доволі насиченою та часто адаптованою під учасників вже у процесі», — наголошує п. Альбіна.
Зустріч із владикою Михайлом Колтуном
У вівторок, 9 квітня, родини звільнених із полону військовослужбовців мали нагоду зустрітися особисто із владикою Михайлом Колтуном, єпископом Сокальсько-Жовківським, о. Любомиром Яворським та о. Романом Семенюком, протопресвітером Жовківським.
Під час знайомства владика Михайло розповів про своє служіння у морських військах, а також про власне покликання до теперішнього священничого служіння. Єпископ поділився досвідом капеланського служіння.
«Ваша внутрішня, незламна і нескорена сила налаштована на перемогу. Дякую, що ви дали себе знайти в нашому середовищі і хочете використати почуте у своєму житті, щоб іти далі», — мовив архиєрей у зверненні до родин військовослужбовців.
Отець Любомир Яворський коротко розповів про історію УГКЦ та Божу силу, яка допомагає Церкві вистояти. Він поділився цікавими фактами з життя праведного митрополита Андрея Шептицького та відзначив його непересічний внесок у розвиток не лише Церкви, а й українського народу. Наприкінці священник розповів про незламність патріарха Йосипа Сліпого. Не оминув увагою промовець і терпіння та випробування Церкви, духовенство якої також нерідко потрапляло у ворожий полон.
«Сьогодні Україна зранена в людській душі. Ми бачимо, як люди вміють перемінити біль на силу, а рани — на стійкість. Ми чекаємо перемоги. І це пункт, до якого треба постійно йти, бо в пасивному очікуванні ми тратимо час. Війна має два лиця — біль і солідарність. Ми ж завжди маємо шукати в собі сили, щоб дивитись в очі один одного», — наголосив о. Любомир.
Після знайомства і коротких розважань присутні помолилися Господню молитву.
Окрім особистих розмов, вони разом взяли участь у майстер-класі із виготовлення Великодньої свічки. Після майстер-класу організатори реабілітації запропонували учасникам передавати свічку, що символізує світло Воскресіння, і розповісти власну історію. Для когось це світло є світлом надії, для інших — світлом перемоги, а ще для когось — світло внутрішньої краси.
Один із воїнів подарував свою свічку владиці Михайлові.
Що далі?
«Уже тепер можна стверджувати про позитивний вплив реабілітації на учасників, які розпочали відкриватися. У відгуках вони поділилися, що Церква сьогодні є там і робить те, що найбільше потрібно. На сьогодні в наших планах є проведення трьох таких заїздів», — ділиться спостереженнями після візиту звільнених із полону військовослужбовців о. Любомир Яворський.
Одна з учасниць зазначила, що тут працюють із кожним. «Тут працюють не з усіма, але з кожним особисто. Упродовж цього проєкту я відчула, що працюють саме зі мною».
Натомість інша учасниця, яка прибула на ретрит разом із своєю дитиною, відзначила аспект піклування про дітей: «Для родин єдиною компенсацією за покладене здоров’я, за відібраний у неволі ворогом час може бути можливість. І насамперед це можливість, яка полягає в тому, що про них потурбуються і подбають про їхню сім’ю. Тут ми відчули турботу і дбання. Окрема вдячність за те, що моя дитини тут почуває себе щасливою. Це, мабуть, вперше з початку повномасштабного вторгнення. Весь цей час він був понурий і не усміхався. Тут він щасливий. І це вдалося досягти спільною роботою аніматорів, священника, психологів. Я відчула, наскільки моя дитина тут відновилася. І плюс також у тому, що ми були поряд, у зоні його доступу».
Координаторка проєкту п. Альбіна Бріліантова стверджує про інші позитивні відгуки від родин на проєкті. «Але найкращою нагородою є те, як вони почали дивитися один на одного, обійматися, триматися за руки», — зазначає вона.
Наприкінці лиш варто нагадати, що досі триває набір на наступний заїзд цієї родинної реабілітації. Він розпочнеться 29 квітня у Тернопільській області. Доїзд, проживання, харчування, фаховий супровід психотерапевтів і священника, виїзні екскурсії входять у програму. Проєкт спрямований на зміцнення родинних зв’язків, відновлення взаєморозуміння, довіри, близькості та духовних цінностей.
