27-річний Борис Василів, уродженець Прикарпаття, який зараз з родиною мешкає у США, написав кілька дебютних алегоричних казок.
У простих сюжетах, викладених доступною, але вишуканою англійською мовою, молодий письменник з допомогою образів розповідає про те, як це… відрізнятися від інших. Такі відчуття пану Борису добре знайомі, бо він — людина з особливими потребами.
«Мій син має ДЦП, з дитинства на кріслі колісному, – розповідає Леся Борис, мати талановитого хлопця. – Ми жили в Івано-Франківську. Тут син розпочав навчатися у першому класі. Був на домашній формі навчання, до нього додому приходила вчителька».
У грудні 2005 року, коли Борисові було сім років, разом з мамою виїхав до США. Наразі родина проживає у штаті Пенсильванія, в місті Філадельфія.
«Борис – розумний, талановитий, добрий та чуйний. Закінчив 12 класів школи, — розповідає пані Леся. –Англійську мову опанував швидко, дивлячись мультфільми по телевізорі. У школі любив математику. На навчання його забирав автобус. До нього приязно і доброзичливо ставилися у школі. Писати він не міг, зате усно все чудово запам’ятовував та відповідав. Виконувати домашні завдання допомагав йому старший брат Богдан».
Окрім навчання, Борис займався танцями на візках, плаванням, знає чотири мови. Школу юнак закінчив дуже добре, у нього є багато відзнак.
«Мій син відкритий до світу, до людей. Йому подобаються різні активності, і, попри його певні фізичні обмеження, він необмежений у своїх бажаннях діяти, спілкуватися, писати. І тепер, написавши книгу, він відкриває свій художній світ, – продовжує пані Леся. — Я радію, дякую Богові та пишаюся Борисом».
Наразі чоловік перебуває вдома, далі він не йшов вчитися. Попри те, він щодня активно займається самоосвітою: багато читає, цікавиться історією Всесвіту, спілкується онлайн з друзями у соцмережах, стежить за подіями в Україні.
Сабіна РУЖИЦЬКА
(Продовження читайте у ч. 8 газети «Нова Зоря»)
