До відомих постатей – уродженців села Хохонів (колишнього Галицького району), безперечно, належать брати Жидани. Доля розпорядилася так, що вони обоє присвятили своє життя служінню Богові, обоє стали відомими священнослужителями і ченцями. Навіть їх долі є досить схожими. Отож, про них мова у сьогоднішній публікації «Нової Зорі». Їх звали Григорій та Гаврило. Однак, коли вони прийняли чернечі обіти, то перший став Ілярієм, а другий – Юрієм.
Народилися вони у звичайній селянській сім’ї, як сини Івана та Олени з дому Горбаль (за іншими даними дівоче прізвище матері – Солтис). Про Григорія інформації обмаль. Знаємо, що він був старшим із братів. За рекомендацією місцевого директора школи Яновського та з дозволу пароха о. Рудницького, він першим із хохонівських хлопців поступив до Рогатинської гімназії. Пізніше до цього ж закладу поступив і Гаврило.
Згодом Григорій став ченцем і прийняв собі чернече ім’я Ілярій. До Першої світової війни перебував у монастирі в Лаврові, а по її закінченні – у Жовкві. Тут він якийсь час очолював видавництво Василія Великого. Зберігся його лист від червня 1921 р. до міністра Міністерства ісповідань Івана Огієнка про те, що видавництво готове друкувати релігійну літературу, але у них велика проблема з папером. У листі він також писав: «Охоче висилаємо Вам видання наші, а саме: часослов, літургію, Євангеліє і молитовники. Рівночасно залучаємо до пакета щойно надруковані Євангелія українські, затверджені церковною властю, чого досі ще у нас не було».
Пізніше Іларій Жидан займався місійною діяльністю. Із 1923 року перебував у Бразилії, де й помер у 1928 році.
Цікаво, що брат Ілярій Жидан, ЧСВВ, залишив «Воєнний записник», який вів від 1 серпня 1914 року до 21 серпня 1915 року. Рукопис зберігається в Історичному архіві отців-василіян у Римі. У ньому він, зокрема, пише: «Щораз нові доходять вістки, що росияни убивають і мучать духовенство. А що доперва зроблять Василиянам? Смерть неминуча. О. Кандюк мав шкрупули, чи се не гріх лишати ся і в той спосіб наражати своє житє на певну небезпеку. Ті самі гадки непокоїли й инших, а найбільше о. Протоігумена. Ту в Лаврові пів Чина зібрало ся, і єсли то москалі поубивають, пропав закон. А хто за то буде відвічальний? Чейже вихід єще якийсь є!» – такі слова (правопис збережено. – І.Д.) занотував у своєму щоденнику брат Іларіон Жидан 17 вересня 1914 р. – за день до виїзду в незнану дорогу 28 осіб.
Прихисток для них та ще кількох отців протоігумен знайшов аж у Хорватії, у францисканів та єзуїтів, де студенти змогли продовжити свої студії, а деякі зі старших – вивчати богослов’я в університеті Загреба. Так, що цей спогад може бути доповненням до короткої біографії старшого із Жиданів, якщо хтось схоче у майбутньому її дослідити, або хоча б видати рукопис. До речі, в ЦДІА у Львові у фонді 684, опис 1, зберігається особова справа Ілярія Жидана під номером 653, де теж є його біографія.
Гаврило (Гавриїл) Жидан народився 2 грудня 1896 року в селі Хохонів Рогатинського повіту, в побожній сім’ї. Початкову школу і нижчі класи гімназії закінчив у Рогатині, а потім, за прикладом старшого брата – Григорія (у ЧСВВ – Ілярія), вступив 10 липня 1913 року до Чину святого Василія Великого. На облечинах отримав чернече ім’я Юрій. Приписаний новіціят не встиг закінчити, бо Перша світова війна перервала його діяльність. Повернувся до відновленого крехівського новіціяту наприкінці 1915 року.
14 березня 1917 року він склав перші обіти і відразу розпочав у Крехові студії риторики (1917/1918), а потім І-ий рік філософії (1918-1919). Однак, саме перед кінцевими іспитами був він з усією братією вивезений польською окупаційною владою до табору в Домб’ю (його спогади «Від Крехова до Домб’я» опубліковані у «Василіянському Віснику», ч. 6-7, стор. 77-93). Після звільнення ІІ-ий рік філософії продовжив у Лаврові (1919-1920), де й склав чернечу професію 7 липня 1920 року. У Лаврівському монастирі закінчив він І-ий рік богослов’я (1920-1921), а два наступні роки – у Львівській духовній семінарії, мешкаючи у монастирі св. Онуфрія. Священничі свячення отримав 17 вересня 1922 року з рук Преосвященного Йосафата Коциловського.
На провінційній консульті 4 липня 1923 року був призначений на василіянську місію в Канаді (прибув туди 8 грудня 1923). Спочатку о. Юрій був соцієм магістра новиків у Мондері, а від грудня 1924 року до літа 1927 року – магістром новіціяту, вікарієм дому, а крім цього, обслуговував довколишні церкви. Від 1927 до 1931 року він був духовним провідником новіціяту Сестер Служебниць у Мондері, професором української літератури та інших предметів на тамтешньому схолястикаті та доїздив до 10-ох найближчих церков.
Від жовтня 1931 року до осені 1937 року о. Ю.Жидан обслуговував 28 церков і каплиць в околиці Радвею, а опісля до 1941 року був настоятелем і парохом у Вінніпеґу. З 1941 року він працював при церкві в Едмонтоні, а в 1942-1943 навчальному році – викладач української мови і літератури на схолястикаті та при обслузі дооколишніх церков. Якийсь час був на місійній праці на віддаленій парафії в м. Піс-Ривер. У 1943 р. о. Юрій Жидан, ЧСВВ почав відправляти богослуження в Нью Вестмінстер Квінсьоро.
З 1944 по 1948 роки о. Юрій Жидан працював у Ванкувері і звідти опікувався парафією у Верноні (Британська Колумбія), а потім (1948-1951) був у Ванкувері настоятелем. Переведений до Ґримсбі, був спершу настоятелем дому, парохом і духовним провідником новіціяту СС. Служебниць в Анкестері біля Торонта, а згодом зрікся настоятельства, щоб усеціло присвятитися вищезгаданим обов’язкам.
У 1958 році о. Юрій Жидан переїхав до Американської Провінції, де спочатку виконував обов’язок економа монастиря у Ґлен-Кові, а відтак був сотрудником при чиказькій церкві святого Миколая і вікарієм тамтешнього монастиря. Коли було утворено нову єпархію св. Миколая в Чикаго, о. Жидан перейшов до нового монастиря в Детройті, де, незважаючи на ослаблене серце і поважний вік, займався в основному відвідинами хворих і стареньких по шпиталях та родинах. Цю працю виконував він упродовж 15 років, аж поки не відійшов до Господа по небесну нагороду за свій євангельський труд.
1 грудня 1977 року (деякі джерела подають 2 грудня) в Детройті (США) упокоївся в Господі на 81-му році життя, 65-му чернечого покликання і 56-му священнослужіння ієромонах Юрій Гавриїл Жидан ЧСВВ. Похований отець-місіонер на цвинтарі Пресвятої Родини у Вінніпезі (Канада).
Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
