Маріямпіль — це не лише місце, пов’язане з чудотворним образом Богородиці, а й містечко з цікавою та багатою історією. Її частиною є королівська грамота 1693 року, яка засвідчує права та привілеї мешканців. У документі, датованому 1693 роком, йдеться про права та привілеї містечка, його мешканців, торгівлю, релігійні свободи та податковий імунітет. Саме переклад цього унікального документа став однією з подій цьогорічного відзначення дня Маріямполя.
Про визначну подію повідомив отець Роман Дзюбак, парох храму Воздвиження Чесного Хреста, де знаходиться відома копія чудотворної ікони Богородиці. Згодом священник завітав до редакції часопису «Нова Зоря» із Володимиром Боцюрком, доктором медичних наук, професором, вихідцем із містечка та активістом, який вболіває та дуже багато робить для відкриття невідомих сторінок і популяризації містечка Марії.
«У 2016 році до нас завітали поляки, це вихідці та нащадки тих людей, які жили колись в нашому містечку, — розповідає отець Роман. — У складі делегації був пан Станіслав Томчак. Його батьки якраз мешкали у нас до Другої світової війни. Він разом із братом Анджеєм знайшли у Національному архіві міста Вроцлав грамоту короля Яна ІІІ Собєського, за якою у 1693 році були надані свободи (права) містечку». Брати Томчаки зробили копію історичного документа, що написаний старолатинською мовою на пергаменті, та привезли в Україну.
За словами отця Романа, документ відкривається урочистим королівським титулом, в якому вказано, що Ян ІІІ Собєський є королем польським, великим князем литовським, руським, пруським, мазовецьким. Наприкінці сторінки вказано отримувача привілеїв. Це великокоронний польський гетьман Станіслав-Ян Яблоновський, який прославився численними перемогами над турецько-татарськими військами.
У 1691-му році він заснував містечко на території села Божі Видки. Передувало цьому те, що одного разу на галицькій землі вельможа потрапив у вороже оточення: попереду — Дністер, позаду — турецьке військо. Перехрестившись, Яблоновський кинувся на коні в бурхливу річку. Швидка течія знесилила коня, і гетьман почав топитися. У розпачі він звернувся до Богородиці та пообіцяв, що коли врятується, закладе на цих стрімких берегах місто і назве на Її честь. За мить кінь ступив на тверду землю. На цій землі він побудував фортецю, костел, палац, в якому жив.
«Хоча поняття «жив» на той час було відносне, оскільки Станіслав-Ян Яблоновський був, кажучи сучасною мовою, «міністром оборони», він усе своє життя провів у походах, — додає отець Дзюбак. — Та його осідок був саме в Маріямполі».
У костелі гетьман помістив образ Богородиці, який мистецтвознавці гіпотетично приписують пензлю відомого тогочасного італійського художника Яну-Антонію Бацці, що був добре знайомий з технікою писання картин Леонардо да Вінчі та Рафаеля Санті. До речі, у свої численні походи гетьман Станіслав-Ян Яблоновський завжди брав із собою образ із містечка Марії. Тому Маріямпільську Богородицю стали називати «Гетьманською», «Рицарською» та «Переможницею». Святиня була на полі бою під час легендарної битви з турками під Віднем 1683 року. Під образом є напис латинською: «Baetam me dicent omnes generationes», що в перекладі означає: «Будуть мене благословляти всі покоління».
«Повертаючись до грамоти, хочу сказати, що на другій сторінці є міська печатка, на якій зображена Свята Трійця. Згодом на печатці додали зображення на синьому фоні Маріямпільської Богородиці з Ісусом на руках, — говорить професор Боцюрко. — Але на грамоті печатка зі Святою Трійцею: Бог Отець тримає на руках Ісуса, а знизу Дух Святий у вигляді голуба».
Сабіна РУЖИЦЬКА
(Продовження читайте в ч. 32 газети «Нова Зоря»)
