Яскравим представником активного, з прогресивними поглядами, проукраїнського греко-католицького духовенства був о. Лев Сілінський (1870(1871)–1955) – відомий активний громадський діяч Калущини 1919–середини 1940 років.
Життя і діяльність о. Лева Сілінського дослідила за матеріалами Центрального державного історичного архіву України у Львові, Державного архіву Івано-Франківської области, церковними шематизмами Львівської архиєпархії. Також опрацювала родинний архів його дітей/онуків і спогади рідних. Інформацію про походження о. Лева Сілінського, його дружини, долю їхніх дітей почерпнула із дослідження роду, яке на зламі ХХ–ХХІ ст. здійснила онука священника Надія Блинда з роду Чубата. Про о. Л. Сілінського у своїх дослідженнях згадує його сучасник міністр фінансів ЗУНР Кость Левицький, наголошуючи на тому, що цей священник на всіх своїх парафіях підтримував розвиток українського національного руху. Ім’я о. Сілінського знаходимо у краєзнавчій розвідці рідної Брідщини його вихованця – учасника національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр., поручника УГА Павла Дубаса. Частково упорядковані відомості про о. Лева Сілінського поміщені в історико-краєзнавчому виданні Дарії Мельник «Церква в Петранці: історія і сучасність» (2017). Детально досліджене його життя і життя його родини авторкою у статті «Лев Сілінський – гідний представник національно свідомого греко-католицького духовенства Галичини кінця ХІХ–першої половини ХХ ст.», опублікованій у десятому томі збірника наукових статей «Калуські історичні студії» (2026).
Згідно з дослідженням Н. Блинди, Лев Сілінський народився в 1870 році. В іменному покажчику фонду 201 «Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів. 1806–1945 рр.» ЦДІАЛ України вказано рік його народження 1871-й. Батько Лева – ремісник Лука Сілінський – походив із с. Озірна, що поблизу Тернополя. Помер у молодому віці. По лінії матері – Людви(і)ги Авдикович (1847–1946) – о. Лев Сілінський походить із роду Головацьких, корені якого, за Н. Блиндою, – у с. Розвадів під Львовом. Баба Лева Юлія Головацька, 1820 р. н., – рідна сестра о. Якова Головацького (1814–1888), відомого мовознавця, етнографа, громадського діяча, співзасновника об’єднання «Руська трійця», співавтора збірника «Русалка Дністровая».
Освіту Лев Сілінський здобував у Золочівській гімназії. Учнем цього закладу він був у 1885–1886 н. р., про що в родинних архівах є запис його рукою. Світлина випускового класу, яка зберігається в родинному архіві його онуків-правнуків по лінії доньки Надії, свідчить про те, що він завершив тут навчання в 1889 році. Наступного року юнак почав навчання в Богословській академії. Про це є запис у шематизмі за 1890 р., де записаний «питомець (учень) І року Сілінський Лев». У 1894 р. Левко закінчив духовну семінарію і отримав свячення. Священничий шлях Лев Сілінський обрав невипадково: по материнській лінії в роду було чимало священників. Його прадід Федір Головацький (1782–1848) був греко-католицьким священником. Три бабині брати, сини о. Федора Микола, Іван і Яків Головацькі, також обрали духовний сан. Дід Лева о. Григорій Авдикович (1816–1863) і його два сини, Мечислав, 1843 р. н., та Лев, 1849 р. н., – теж були греко-католицькими священниками. Незважаючи на те, що мати о. Лева Сілінського рано повдовіла й перебувала з дітьми у родини на Поділлі, хлопець таки отримав відповідну освіту. Цей випадок є яскравим підтвердженням того, що до 1939 р. в Галичині сиріт не було, бо ними опікувалася родина.
У 1893 р. майбутній священник одружився з Євгенією Моровик (1875–1924), учителькою з с. Уторопи, що поблизу Косова, донькою учителя з с. Красноїлі Михайла Моровика. У сім’ї о. Лева Сілінського і його дружини Євгенії було семеро дітей: два сини і п’ять доньок – Іван (1896–1917), Мирон (1898–?), Ольга (1900–1984), Надія (1902–1998), Наталія (1904–1990), Ірина (1906–1984) і Володимира (1911–1990).
Після висвячення о. Лев Сілінський був сотрудником на парафії у с. Заланів Рогатинського повіту. З часом він переїхав до с. Ушня біля Золочева на Львівщині, де був завідателем парохії. 1 вересня 1901 р. о. Лев Сілінський став парохом с. Ражнів біля Бродів. Жив там і душпастирював до 1919 року. З 1 вересня 1915 р. завідував також і парохією в с. Заболотці коло Бродів.
Дарія ОНИСЬКІВ,
старша наукова співробітниця
Музею-оселі родини Івана Франка (Калуш),
членкиня НСКУ
(Продовження читайте в ч. 40 газети «Нова Зоря»)
