В Івано-Франківському краєзнавчому музеї триває фотодокументальна виставка, приурочена до 80-ї річниці сумнозвісних подій ліквідації УГКЦ на Львівському псевдособорі. Банери виставки під гаслом «Нічого таємного, що б не стало явним» розроблені істориками Інституту історії Церкви у Львові у співпраці з Національним музеєм історії України у Другій світовій війні, Українським інститутом національної пам’яті, Галузевим державним архівом Служби безпеки України та Державним архівом Львівської області.
На виставці представлено 11 банерів, котрі покроково представляють передумови, перебіг та наслідки діянь московської Церкви у співпраці з органами НКДБ. Виставка насичена світлинами тих подій та історичними даними. Перший банер «Радянське «визволення»» представляє, як, витісняючи німецькі війська, навесні 1944 р., терени Заходу України опинилися під радянською окупацією, однак постать Митрополита Андрея Шептицького ще стримувала репресії проти УГКЦ. Наступні банери під назвами: «Сценарій», «У головних ролях», «Група підтримки», «Спротив», «Режисура», поетапно показують розвиток подій, спрямований на ліквідацію. Початком кровавих діянь стала постанова радянської верхівки у лютому 1945 р., котрі свої дії проти УГКЦ аргументували як: «чуждой нам по влиянию легальной резидентурой Ватикана и активно действующей украинской националистической организацией на нашей территории». У документі чітко зазначено, що через те потрібно взяти курс на повну ліквідацію уніатів, тобто відірвати їх від Ватикану і приєднати до православної церкви СССР. Стаття письменника-комуніста Ярослава Галана, таємного співробітника НКВС/НКДБ, під псевдонімом Володимир Росович» – «З хрестом чи з ножем», стала початком кампанії. Дану статтю було опубліковано у всіх республіканських та обласних газетах УРСР.
Інформація на банерах пригадує, що після арештів єпископів УГКЦ в ніч з 11 на 12 квітня розпочали створювати групу осіб, котра б провела показову акцію по «возз’єднанню» УГКЦ з РПЦ. «У головних ролях» виступив о. Гавриїл Костельник, відомий богослов зі Львова, о. Михайло Мельник, генеральний вікарій південно-східних деканатів Перемишської єпархії, та о. Антін Пельвецький, декан Гусятинського деканату Станіславівської єпархії. Варто зазначити, що з квітня 1945 року управління НКДБ розгорнули масову акцію, котра виявила прихильників та противників об’єднання з РПЦ. Цю ініціативу підтримав московський патріарх Алексій (Симанський), котрий у своєму листі писав: «Порывайте, расторгните узы с Ватиканом, которой ведет вас к мраку и духовной гибели своими религиозными заблуждениями… Спешите вернутса в обятия вашей родной матери – Русской Православной Церкви». Звісно, що така компанія викликала спротив на перехід до православ’я найперше у монашества та переважної більшості деканів, за що були переслідувані й засуджені.
Через наполягання о. Костельника та інших було ухвалено рішення про проведення у Львові «собору», на що дала згоду Москва і для його реалізації до Львова направили спецгрупу НКДБ УРСР на чолі з генерал-лейтенантом Павлом Дроздецьким. Готуючи проведення «собору», делегатів вибирали із числа «перевіреної агентури» та «лояльних до радянської влади».
Банери «Прелюдія», «Постановка», «Кульмінація» представляють безпосередні приготування і проведення «собору». З них дізнаємося, що для видимості «канонічності» завчасно висвятили на єпископів членів Ініціативної групи о. Мельника та о. Пельвецького, щоб продемонструвати нібито бажання об’єднання греко-католиків з православними та вивчити реакцію людей, було показово проведено, з доручення НКДБ, спільне освячення води – у Львові о. Костельник з єпископом Макарієм, у Дрогобичі та Станіславі за участю о. Мельника та о. Пельвецького відповідно.
Підготовка делегатів, приїзд до Львова, розселення, харчування та охорону організовувало і оплатило НКДБ. 8 березня 1946 р. на пропозицію о. Гавриїла Костельника одноголосно ухвалили: «Відкинути постанови Берестейського собору 1596 р., зліквідувати унію, відірватись від Ватикану і повернутись до нашої батьківської святої православної віри і Руської Православної Церкви». Зредаговані органами НКДБ телеграми постанов «собору» були вислані до Сталіна, Хрущова та патріарха Алексія.
Банер під назвою «Кульмінація» знайомить глядача з публічним проголошенням постанов «собору» 10 березня 1946 року у неділю Православ’я. На банері читаємо напис, котрий підсумовує ті трагічні сфабриковані події: «Львівський псевдособор – яскравий приклад фальшивих методів досягнення церковної єдності, коли одна із Церков під виглядом об’єднання насильно підпорядковує собі іншу».
Завершує серію банерної виставки «Епілог», котрий кількома слова представили наслідки насильного «возз’єднання» УГКЦ з РПЦ під контролем НКВД у церковних ризах.
Дана виставка має за мету згадати події цих горезвісних часів (8-10 березня 1946 р.), що відкрили тернистий шлях до переслідування греко-католицького духовенства та наголосити, якою ціною зберегли й передали віру, через що не перервалося апостольське передання та єдність з Апостольським Престолом. На жаль, псевдособор РПЦ у Львові, через котрий відбулася духовно-політична окупація, і по сьогодні не був засуджений спадкоємцями приналежних до російського православ’я.
Виставка в Івано-Франківському краєзнавчому музеї триватиме до 15 листопада.
о. Григорій Мар’ян ДЖАЛА, МЗСАА,
старший науковий співробітник ІФКМ
