Віра, постійна молитва та лагідна вдача посприяли професійній кар’єрі та особистому щастю Софії Онишко.
Цю повчальну історію мені розповіла її подруга, Леся, яка зараз намагається виправити помилки молодості, коли вона спеціально подружилася із дівчиною з надмірною вагою, аби краще виглядати на її фоні.
Уперше Леся побачила Софію в гуртожитку. Дещо незграбна дівчина, одягнена у старий спортивний костюм, почувалася чужою серед міських. А через зайві кілограми з неї часто сміялися. «Доброзичливі» одногрупниці пропонували Софії різноманітні дієти та куріння, останнє, за їхніми словами, мало посприяти швидкому схудненню. Софія на кпини не зважала, навіть сама з себе підсміювалася і вже почала затягуватися цигарками. При цьому увесь час кашляла. Смішно так кашляла, закидаючи назад товстелезну й довгу русяву косу. Так за курінням її побачила Леся.
«Що, корово, куриш? — сплюнула під ноги Софії красуня Мар’яна. – Схуднути хочеш? Але, думаю, тобі це не допоможе. Тобі взагалі вже нічого не допоможе, тому дякуй, що ми тебе терпимо».
На мить Софія спохмурніла, по обличчі скотилася сльоза, вона закусила губи, опустила голову й… усміхнулася та продовжувала курити. Було видно, що Мар’яна її сильно образила. Зрештою вона ніколи не добирала слів. Висока, чорнява, худорлява, майбутня юристка давно зустрічалася з одруженими багатими чоловіками та жила, як заманеться. У гуртожитку їй ніхто не перечив. Леся тоді заступилася за Софію та посварилася з Мар’яною, яка навіть намагалася вдарити її, проте… побоялася. Адже Леся була спортсменкою, учасницею університетської волейбольної команди. Спортсменок в гуртожитку ніхто не зачіпав, бо за них могли заступитися міцні хлопці з фізкультурного коледжу. Зрештою Леся й сама могла будь-кому надавати духопеликів.
Софія дуже зраділа, що незнайома дівчина дала за неї відсіч та ввечері прийшла до Лесі з «віддякою»: великим шматком копченого м’яса, сметаною, сиром. «Ось бери, це все домашнє, — тихо казала Софія, тупцюючи в коридорі. — Дякую тобі, але, не треба було… Я вже звикла».
Такого Леся не очікувала. Але за мить у неї визрів хитрий план. Вона вирішила начебто подружитися з Софією, брати її на різні вечірки, аби на її фоні краще виглядати, адже з кавалерами їй, попри начебто й непогану зовнішність, не дуже щастило. Щоправда перед тим, як брати Софію з собою, дівчині довелося добряче «попрацювати», аби хоч трохи причепурити новоспечену подружку. Та згодом вона раділа, що таке придумала, бо Софія виявилася напрочуд тямущою: вона зрозуміла, що їй личить, як треба фарбуватися, які зачіски робити (а з її пишним волоссям можна було хоч три за день міняти). Через місяць Софію майже ніхто не впізнавав. Хоча красунею вона не стала й не схудла, проте була цікавою співрозмовницею, наче все життя у великому місті прожила.
Лесі з подружкою розміру ХХL було легко й просто знайомитися з хлопцями. На її фоні вона, незважаючи на зміни в зовнішності Софії, справді виглядала красунею. До речі, Софія виявилася ще й добрим психологом і завжди давала Лесі слушні поради щодо стосунків. Щоправда знайти своє щастя Лесі так і не вдавалося.
«Ти шукаєш чогось примарного, — казала Софія подрузі. — Стараєшся, на побачення бігаєш, шукаєш багатого нареченого. А треба шукати того, хто би тебе любив і кого би ти любила. І за це треба… молитися».
«То ти ще й богомільна, — зневажливо кинула в бік Софії подруга. — Я живу, як можу, як знаю, і порад щодо віри, Бога і ще там чогось не потребую. Давай так, ти цього мені не казала, а я нічого не чула». Більше до цієї розмови дівчата не поверталися.
…Час минув швидко. Після закінчення університету Леся, випускниця економічного факультету, почала працювати в банку, де керуючим був її двоюрідний дядько. Софія працювати вчителькою початкових класів не хотіла, як і повертатися в село. Вона жила у Лесі, якій батьки купили квартиру. Подруга запросила її пожити до себе, бо не хотіла позбуватися безкоштовної домогосподарки й порадниці. Ще й почала шукати для Софії роботу. Праця знайшлася швидко. У банку, де трудилася Леся, в декретну відпустку пішла секретарка її дядька-керівника, Ярина. Той лютував, бо щодня її заміняв хтось інший. А директор банку звик до акуратності секретарки, її жартів, смачної кави та домашніх тістечок. Леся несміливо запропонувала дядькові кандидатуру Софії. «Вона дуже грамотна, добрий виконавець, вміє заварювати смачну каву та пекти тістечка», — вихваляла подругу двоюрідна племінниця. Дядько Віталій, великий ласун, погодився, напевно, лише тому, що «протеже» родички уміла пекти смаколики.
Щоправда коли Софія вперше прийшла у банк, де працювали переважно стрункі дівчата та жінки, то своїм пишнотілим виглядом всіх неабияк здивувала. Ошелешений був і дядько Лесі. Однак він дав дівчині шанс. Так Софія стала секретаркою, хоча майже нічого не тямила у банківських документах, діловій переписці. Проте вона багато вчилася, читала і… вигадувала все нові й нові рецепти тістечок. Незабаром Софія, ні-ні Софія Петрівна, стала незамінною, фактично правою рукою шефа. Усі працівники банку дивувалися, але згодом почали навіть побоюватися та підлещуватися до нової секретарки. Софія на лестощі та численні подарунки не зважала. Свою роботу виконувала добре.
…Леся й надалі намагалася влаштувати особисте життя, але омріяного мільйонера не зустрічала. Їй траплялися прості роботящі хлопці, які їздили по заробітках, мріяли про родину, дітей, сімейний затишок.
У Софії таких амбіцій щодо майбутнього чоловіка не було. Вона за своє щастя молилася і швидко знайшла свою долю: один із працівників банку познайомив секретарку шефа зі своїм родичем. Микола, обранець Софії, також був міцним високим хлопцем, працював водієм, щороку їздив за кордон на заробітки, будував у приміському селі будинок і дуже хотів родину. Незабаром молоді взяли шлюб. Леся довго не могла отямитися, що товста подружка, в якої, на її думку, не було жодних перспектив, має щасливу родину та роботу. У відчаї вона посварилася з Софією.
…Минули роки, у Софії та Миколи народилися двійнята. Подружжя відкрило спільний бізнес: мережу магазинів одягу великих розмірів. А Леся так і залишилася самотньою, живе у столиці, працює в центральному офісі банку. У жінки було два невдалі цивільні шлюби і залишилася велика порожнеча в душі. Зараз Леся вирішила помиритися з колишньою подругою, визнати свої помилки та піти до церкви, попросити в Бога прощення за своє життя та помолитися за майбутню родину.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
