Відомих людей минулого, котрі носили це прізвище, ми нарахувалитільки четверо, з яких двоє були священниками. На жаль, ми не змогли до кінця простежити родинні зв’язки між ними, але дещо з’ясували. Оскільки про цих людей досі не було окремих публікацій, ми першими прокладаємо борозну пізнання їхніх життєписів.
Перший – це Іван Редкевич, який народився 3 березня 1856 року в с. Лука (можливо, на Тернопільщині). Висвячений у 1880 році. Працював у 1880-1883 катехитом у Збаражі. Далі був сотрудником у селах Залізці Нові (1883-1850 рр.) та Заруддя (1885-1891 рр.) коло Зборова. Звідси І. Редкевич був переведений до Львова, де служив уЛьвівському архікатедральному соборі (1891-1893). У цей же час він був також катехитом в одній із львівських шкіл.
Далі о. Івана Редкевича бачимо викладачем Львівського університету(з 1893 по 1905 роки).Він брав участь у Львівському синоді 1891 р. як проповідник архикатедральний церкви св. Юра.У той час о. І. Редкевич пережив велику втрату. На 17-у році життя померла дочка Климентина, яка була ученицею п’ятого класу гімназії.
У 1905 р. о.ІванРедкевич очолював Братство церковне функціонерів залізниці. Із 1895 року став крилошанином Львівської архієпархії. У 1905 році о. І. Редкевича перевели до Станиславівськоїєпархії, де він працював до 1921 року. Помер о. І.Редкевич 14 липня 1921 року. Смерть його була трагічною. Як повідомляла газета «Діло», «Іван Редкевич, крилошанин у Станиславові був застрілений невідомими злочинцями на приходстві у ГоловецькуТурківського повіту вночі на 14 липня, на 69-у році життя і 44-у році священства, похований у крилошанськомугробівці на кладовищі у Станиславові» («Діло», 19 липня 1921 року, ч. 138).
Як добрий проповідник о. Іван Редкевиччасто виїжджав із місіями по селах Галичини. Він проповідував Боже слово три рази на день. Маємо відомості про його місійну діяльність із с. ДемніЖидачівського повіту на Львівщині. І хоча у місії брало участь вісім священників, але найбільше люди горнулися до о.Редкевича. Ось як про це писала тодішня преса: «ПарохіянеДемні лагодились на празник, щоби гостей своїх приняти і гостити, а тимчасом всіх гостей гостив Всеч. о. Іван в церкві прекрасними науками. По хатах було пусто, а до корчми ніхто і не заглянув. I що ж, не чудо велике? Християне були повні два дни в церкві і гостили ся словом Божим, а сльозами умивали бруд из сердець і совісти своєї. За так прехорошу науку весь нарід сльозами своїми орошував руки свого найдорожчого місіонера о. Івана Редкевича». Демня, дня 20 грудня 1892 р. (правопис частково збережено – І.Д.).
Другийіз цього ряду Лев-Орест Редкевич – педагог, син Івана Редкевича. Крім цього, він активний український громадський діяч. Після закінчення вчительської семінарії працював спочатку як іспитований заступник учителя у Перемиській гімназії. У 1908 р. на Золочівщині він був одним з учителів гімназійних і семінарійних курсів, організованих о. Миколою Хмільовським. Впродовж життя завжди брав діяльну участь у всіх дійствах, пов’язаних з Шашкевичівською тематикою. Він обіймав посаду управителя приватної реальної гімназії ім. Маркіяна Шашкевича в Буську.До цього Лев Редкевич був «засідатель кабінетів фізикального і рисункового, учив математики, фізики, рисунків».
Нагадаємо, що організацією приватних українських шкіл в Галичині в цей період займалось УПТ (Українське Педагогічне Товариство. – І.Д.), яке в березні 1920 р. отримало «права верховної управи всего українського приватного, народнього, середнього та фахового шкільництва». В іншому джерелі зазначено: «Обновлено українські приватні школи щойно на весні 1920 р., зокрема, долинська під управою п. О. Редкевича (4 кл. місто 8)». У листі Кружка УПТ в Долині від 14 жовтня 1920 р. повідомлялося, «що до гімназії вписано 230 учнів, в тім числі 58 приватистів. Велика кількість приватистівдаєся пояснити великою доріжнею і браком станцій».
Директором гімназії в Долині був Лев Редкевич у 1916-1920 роках. Зі спогадів гімназистів дізнаємося, що «директор гімназії Лев Редкевич був талановитим фотографом. У коридорчику гімназійного будинку він влаштував своє фотоательє і фотографував усіх охочих».
Далі бачимо Л. Редкевича на роботі у м.Золочеві.Тут у 1920 р. у зв’язку із закриттям в 7-класній виділовій школі відділу з українською мовою навчання, в місті відкриваються гімназійні курси від Українського Педагогічного Товариства під керівництвом проф. Михайла Бараника, які одразу отримали дві найнижчі класи.Вже в 1921 р. на базі курсів створено гімназію, перший навчальний рік директором гімназії був проф. Лев Редкевич. У звітах з візитації гімназія офіційно називається «Приватна клясичнакоедукаційна гімназія Українського Педагогічного Товариства з українською мовою навчання».
Гімназія була платною і мала конкурс на вступ, базою майбутніх гімназистів були учні Народної школи ім. М. Шашкевича («Рідна Школа») від того ж Українського Педагогічного Товариства. Навчання в гімназії давало можливість отримати повну середню освіту за рамками тогочасного законодавства, що було необхідно для вступу у вищі навчальні заклади. У цій гімназії Л.Редкевич був директором всьогоодин рік. Живучи в Золочеві, він також був активним і в громадському житті міста, зокрема брав участь у роботі філії товариства «Сільський Господар».
Перед Другою світовою він ще жив у Золочеві. До цього він написав і видав дві книги: «Джерело золота. 300 рад і вказівок як заробляти гроші на виробі дешевих і покупний товарів», (Львів, 1933 р.) та «Про погоду, магнетичну силу та про голосові филі (хвилі. – І. Д.)», (Львів, 1935 р.).
Третій із цього ряду –АмвросійРедкевич, якийнародився 31 серпня 1882 року в с. Будилові (тепер Тернопільського району Тернопільської області). Історичне джерело фіксує про нього таку інформацію. «Коли з інших сіл Бережанського повіту ще перед Першою світовою війною розумні господарі висилали своїх дітей на науку в середніх школах до повітових міст, то з Будилова заледве один учень вчився в Бережанській гімназії – Амвросій Редкевич, син Платона, який після закінчення гімназії з відзначенням, осягнув ступінь доктора Богослов’я».
Під час навчання у генеральній греко-католицькій духовній семінарії А.Редкевич потрапив у число 12 богословів, які в той час за сприяння митрополита поглиблювали богословську освіту у Відні, Інсбруку та Римі (Костянтин Богачевський, Йосиф Боцян, Никита Будка, Онуфрій Волянський, Омелян Горчинський, Карло Єрми, Йосиф Жук, Василь Лаба, Олександр Малицький, Іван Перепелиця, Амвросій Редкевич, Дмитро Яремко). Майже всі здобули звання докторів богослов’я, але були безженними (тобто неодруженими) священниками.
Висвячений Амброзій Редкевич був 17 лютого 1904 року у Лоренцо (Італія).Працював у Інсбруку (1901-1902 рр.), Відні (1906-1908), у греко-католицькій теологічній семінарії у Станиславові (1908-1910) – префектом, у 1909 році працювавякийсь час на Сихові, у 1910-1913 рр. – асистент у церкві святої Варвари у Відні. З 1913 р. він проживав і працював у Канаді. Автор ряду праць на духовну тематику.
10 квітня 1916 р. за о. д-ра А. Редкевича владика Никита Будка посвятив наріжний камінь церкви та видав ерекційну грамоту нової парохії в дільниці Пойнт-Сен-Шарль. До кінця 1916 р. будова підвалу, де поки що мала приміщуватись церква, і дому священника була в основному закінчена. Урочисте відкриття церкви відбулося на Великдень 1917 р. Церковний комітет того часу складався з 8 членів: три з дільниці Пойнт-Сен-Шарль, три з дільниці Фронтнак (де збудовано церкву) і два зі середмістя. На будову церкви позичено в банку гроші, але їх сплачувати було дуже тяжко, і найбільшою турботою парохіяльного проводу було, звідки роздобути фонди на покриття боргів.
У 1917-1919 рр. о. А. Редкевич служив на парафії святих Володимира та Ольги у Вінніпезі. Після цьогодеякий час працював у Монреалі. Помер 31 березня 1961 року (за іншими даними – 1972 р.) у Віндсорі (Канада).
Четвертий представник цього роду –Корнило Редкевич народився 26.09.1899 року у с. БудиловіКозівського району на Тернопільщині. Можливо, був братом або близьким родичемо. Амвросія. Навчався у Бережанській гімназії, був підхорунжим УСС і четаремУГА. Доброволець УСС із 1916 року, воював на східному фронті і був поранений біля с. Соснів Теребовлянського району. Учасник боїв на горі Лисоня та біля с. Потутори. 1 липня 1917 року біля с. Конюхи потрапив до російського полону, який відбував у м. НовокостянтинівХмельницької області.
У березні 1918 рокуК. Редкевич повернувся в Галичину і дістався до коша УСС у с. Пісочна на Львівщині. Тут закінчив старшинську школу. Від травня 1918 року перебувавна території УНР у м. Єлисаветграді (тепер – Кропивницький). Як старшина УГАбрав участь у польсько-українській війні, в тому числі у боях за Львів, де був важкопоранений1 січня 1919 року. Лікувався у рогатинському шпиталі. Пізніше був заарештованийполяками. У 1923 році емігрував до Канади, де мешкав довший часу м. Монреалі. Був діяльний у громадському житті, належав до братства УСС. Помер 8 липня 1970 року.
Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич».
