Перший український прапор на Донеччині підняли у місті Бахмут. Сталося це у 1917 році. Таким чином там визнали Українську Народну Республіку. Про це розповів завідуючий відділом Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. Зараз чоловік проживає у Хмельницькому, сюди евакуювався через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. За словами Ігоря Корнацького, подію підняття прапора України зобразив у своїй картині “Перше підняття українського прапора у Бахмуті” бахмутський художник Сергій Садчиков, картини якого зараз експонуються у Хмельницькому обласному художньому музеї. Митець також змушений був залишити рідну домівку через обстріли Росією Бахмута. Він переїхав до Німеччини. Доля самої картини наразі невідома.
Перше підняття українського прапора у Бахмуті: історія події
У Хмельницькому обласному художньому музеї проходить виставка картин бахмутського художника Сергія Садчикова. На одному з полотен є будівля повітової земської управи Бахмута, на якій вперше на Донеччині замайорів український прапор, розповідає завідуючий відділом Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
“В листопаді 1917 року було піднято перший на Донеччині український прапор. Це було в часи революції, коли в Бахмутському повіті, як і по всій Україні, розгорнулося українське національно-культурне та національно-політичне відродження. Була утворена Українська повітова рада, діяли селянські спілки в селах повіту, відбувалася українізація школи і війська, проходили учительські кооперативні з’їзди, з’їзди українських партій. У Бахмуті діяли осередки соціал-демократичної партії і Української партії соціалістів-революціонерів. Ці з’їзди оголошували підтримку Центральної ради, вимогу автономії України і також українізації школи і війська. Тоді в повіті досить потужний національно-культурний рух розвивався. В місті було утворено Український клуб, організацію українців-учнів середніх шкіл. І, до речі, цей гурток української шкільної молоді видав на початку 1918-го року перший і єдиний номер журналу «Вільні думки», де Володимир Сосюра, на той час учень Кам’янського сільськогосподарського училища, надрукував вірш «Чи вже не пора?» — відгук на події тодішньої російсько-української війни. І саме цю публікацію він вважав свої літературним дебютом.
На жаль, тоді, наприкінці 1917-го року, українська влада не втрималася у Бахмуті, в грудні була проголошена влада рад. Але продовжилася боротьба між різними політичними силами українського спрямування, більшовиками, російськими білогвардійцями. І знову українські прапори з’явилися над Бахмутом у квітні 1918-го року, коли війська Центральної Ради, разом із австрійськими і німецькими союзниками, звільнили Донбас, як і всю територію України, від більшовицької окупації. Зберігся дуже цікавий знімок «Українське козацтво у Бахмуті», на якому біля будівлі вокзалу Північно-Донецької залізниці Українське кінне козацтво із прапорами. Бахмут знову був під українською владою, принаймні, з квітня до листопада 1918-го року. У місті створювалися українські військові формування — 46-й бахмутський піхотний полк, охоронна сотня, в якій, до речі, служив Володимир Сосюра. І потім, в кінці 1918-го року, коли відбувся антигетьманський переворот і до влади прийшла Директорія УНР, тут, на Донбасі, теж перебували українські військові частини.
Але, на жаль, тоді Директорії УНР не вдалося ствердити свою владу в Донбасі. Прийшли російські білогвардійці, потім знову більшовики, і таким чином закінчилися українські визвольні змагання на цьому етапі в нашому краї. Але досить довгий час тривав повстанський рух по селах повіту, викликаний більшовицьким терором. Відомі імена повстанських отаманів Каменюки, Волоха, Савонова, які діяли на території повіту. І лише надзвичайними зусиллями, а також терором, радянській владі вдалося придушити цей рух на початку 1920-х років. Але бахмутяни брали участь і в подальших подіях національно-визвольної боротьби”, — розповідає краєзнавець з Бахмута Ігор Корнацький.
Краєзнавець розповідає і про ті події, які передували підняттю українського прапора у Бахмуті: “Це був час, коли після більшовицького перевороту в Петрограді, Українська Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку своїм ІІІ-ім Універсалом. І, власне, відгуком на цю подію стало визнання влади УНР Бахмутською повітовою земською управою і підняття українського прапора над Бахмутом. Збереглися звістки у тодішніх газетах, близькі за часом до цієї події. Скажімо, вручення українських прапорів Бахмутському куреню – тодішнім добровольцям, які стали на захист української держави. Це була досить урочиста подія: виступав голова Української повітової ради та член Центральної Ради Роман Ілляшенко, козаки Бахмутського куреня, на чолі із осавулом Дубовиком, клялися присвятити своє життя захисту української держави, Української Центральної Ради і Національної революції”.
Український прапор, розповідає Ігор Корнацький, підняли на будівлі повітової земської управи, адже це, каже, був центр місцевого самоуправління великого повіту, який охоплював значну частину теперішньої Донецької області.
“Підняття українського прапора над владною установою означало, власне, перехід Бахмутського повіту на бік УНР. Будівля ця – початку ХХ-го століття, пережила Другу світову війну, але, на жаль, зазнала пожежі, руйнування під час останніх військових подій, під час агресії Російської Федерації. Бахмут, як одне із історичних міст Донеччини, зазнав великих втрат у роки Другої світової війни, але те, що відбувається зараз, як руйнується місто, перевершує навіть ті страшні, жорстокі, криваві події. Так само і будівля Бахмутської земської повітової управи, де тепер знаходиться коледж транспортної інфраструктури, зруйнована значно більше, ніж у 1941-1943-му роках”, — говорить Ігор Корнацький.
Загублена картина бахмутського художника Сергія Садчикова
Серед картин, представлених на виставці у Хмельницькому обласному художньому музеї, немає ще однієї картини Сергія Садчикова — “Перше підняття українського прапора у Бахмуті”. Ігор Корнацький розповідає про цю роботу: “Сергій Садчиков — великий друг нашого краєзнавчого музею у Бахмуті. Картина “перше підняття українського прапора у Бахмуті” виставлялася у нашому музеї, є у репродукціях в інтернеті. І ми пам’ятаємо, як художник працював над нею — цікавився костюмами того часу, військовою формою тощо. Там досить багато персонажів на картині, кожен з яких представляє певну верству населення, вікову категорію. І для кожного з них митець шукав відповідний образ, костюм. Тобто, це картина, населена тодішніми типами Бахмута, які або вітали, або заперечували проголошення Української Народної республіки в Бахмуті, або ставилися з осторогою, нерозумінням до цієї події. Ну, майже так, як воно відбувалося і в 2014-му році”.
Через повномасштабне вторгнення Росії, автор картини, 72-річний Сергій Садчиков, евакуювався до Німеччини. Як це було, митець розповідає: “Мені син сказав, що тут буде війна. Він прийшов, мене попередив, що мені потрібно виїхати, бо українські художники можуть постраждати. Така історія. Тому я швидко зібрався і в квітні 2022 року виїхав до Німеччини. Дорога була складна — спочатку у Краматорськ, з Краматорська — до Львова на Польщу, з Польщі — до Німеччини. Ось такий етап, по таборам скидався. Довелося багато пережити. Дуже страшно все це, я не очікував, що я в свої роки опинюся за кордоном. Ось так от бідна Україна зараз страждає”.
За словами Сергія Садчикова, доля картини «Перше підняття українського прапора у Бахмуті» йому наразі невідома.
“На жаль, вона залишилася там, у Бахмуті. Я розумію, що зараз це неможливо її вивезти. І тим паче, якщо місто захоплять, то, думаю, вони можуть знищити її. У мене, якби був транспорт, я міг би більше взяти, але захопив те, що в сумку влізло — документи, деякий одяг і все”, — розповідає художник.
Каже, намалював картину “Перше підняття українського прапора у Бахмуті” навесні 2021 року.
“Я там намалював оцей момент, коли над будівлею земської управи замайорів український прапор. Це зараз в Бахмуті технікум залізничного транспорту, і тоді, у 1917 році, на даху цієї будівлі військові прапор встановили. Я намалював сцену — площа перед цією будівлею, на першому плані люди, що були на мітингу, а там різні були, відчуття людей — одні були у захваті, інші байдужі. Картина та розміром півтора метра на метр, невеличка. Я її на полотні масляними фарбами малював”, – згадує про свою роботу Сергій Садчиков.
Завідувачка науково-експозиційного відділу Хмельницького обласного художнього музею Антоніна Мельничук каже — предмети мистецтва з гарячих міст України евакуювати допомагають волонтери. Вони врятували й ці картини з Бахмуту, які сьогодні виставлені у Хмельницькому.
“Тут представлені роботи бахмутського художника Сергія Садчикова, за які він в 2000-му році отримав премію “Людина року” в Бахмуті. Сам він зображав роботи старих будівель. Ці роботи, в більшості своїй, змальовані з натури. І навіть дві Світові війни не зруйнували більшість будівель так, як зараз нищаться вони росіянами, їхньою тактикою “випаленої землі”. Тому, можливо, що саме ці роботи Сергія Садчикова колись допоможуть, по них ми відбудовуватимемо місто Бахмут”, — говорить Антоніна Мельничук.
