23 січня виповнилося 102 роки із дня загибелі українського композитора, автора відомої обробки народної колядки “Щедрик” Миколи Леонтовича. Про творчий спадок видатного музиканта Суспільному розповіла голова запорізького осередку Всеукраїнського хорового товариства імені Леонтовича Оксана Братцева.
“Протягом життя Микола Леонтович зробив понад 200 обробок українських народних пісень. Сьогодні їх вважають оргигінальними творами композитора. Різноманітні варіації “Щедрика”, “Дударика” прикрашають репертуар багатьох хорових колективів України“, — розповідає Оксана Братцева.
Оброблена композитором колядка “Щедрик” вперше прозвучала на Різдво, у грудні 1916-го року у Києві. Її виконував хор Київського університету, де працював Леонтович. Але це була не початкова редакція дохристиянської пісні, музикант аранжував її протягом 10 років. Взагалі, Леонтович удосконалював “Щедрика” все життя.
“Коли “Щедрик” вперше почув Симон Петлюра.І йому спало на думку, а чому б піснею не зацікавити закордон? У той час була війна за Незалежність. Він до себе покликав Олександра Кошиця, Кирила Стеценка, і в короткий час була створена хорова Капела. Співаки повинні були виїхати за кордон для того, щоб там їх почули. Що ми нація, українська нація, якій треба приділити увагу й дати їй незалежність”, – розповідає Оксана Братцева.
За кордоном колядка пролунала у 1919-му – у виконанні Української Республіканської Капели у Національному театрі Праги. Відтоді “Щедрик” став своєрідною візитівкою України в Західній Європі.
“Писала одна лондонська газета трішки жартома, що “дами поважні ридали, але вони не могли вимовити те слово “Щедрик”, оскільки в англійській мові немає літери “щ”, були цим дуже засмучені. Але відтоді “Щедрика” почали перекладати на всі мови світу”, – каже Оксана Братцева.
В англомовній версії колядка вперше пролунала у Нью-Йорку – у 1936-му році. Це був початок світового тріумфу “Щедрика”, однак відтоді почало забуватись його українське коріння, аж поки пісня не стала просто американською колядкою з іншими словами.
У січні 1921 року більшовицький агент Опанас Геращенко вбив музиканта на Вінничині.“Це була саме акція. Не так, як нам казали за радянські часи, що це бандитський напад був, мовляв його вбили якісь петлюрівці. Ні, все було настільки жорстоко і підступно, що сам цей Геращенко навіть показав документи свої. Тобто, це було нахабно – на очах у всієї родини.”
Нині також відзначає свій сторічний ювілей і Всеукраїнське хорове товариство імені Леонтовича, що утворилось одразу після загибелі музиканта.
“Без його хорової творчості неможливо навіть уявити собі нашу культуру – хорову культуру 20-го століття і хорову культуру всесвітню.”
