Минув рік часу відтоді, коли ми святкували Різдво нашого Бога Ісуса Христа в Меджугор’ї. Було дуже урочисто, зворушливо та повчально. І ось знову покликала мене в дорогу Матінка Божа до місць своїх об’явлень – цього разу до Лурду у Франції та містечка Фатіма, що в Португалії. Сумнівів та страху не було, адже дорога далека й тривала – повних 14 днів.
Дощовий Львів, великий автобус, кордон сусідньої держави Польщі. Швидко все минаємо – поля, ліси та пагорби. Десь після обіду ми вже в Кракові. Місто славне, столиця колишньої Речі Посполитої, усипальниця королів польських та новітніх паломницьких місць. Санктуарій Божого Милосердя, монастир, Літургія в каплиці монастиря, перше наше Причастя в дорозі по Європі. З подивом та трепетом в душі оглядаємо величні будівлі санктуарію, образ Божого Милосердя, місця, де жила свята Фаустина. Ночуємо в готелі Кракова і знову в дорогу.
Злата Прага радо зустрічає нашу групу паломників. Цікаві екскурсії містом, замком королів чеських та їхніх вельмож, Карловим мостом. Площа та ратуша з дивним старовинним годинником.
Отець Михайло Давиденко веде нас до базиліки святого Климентина. Літургія, причастя, музей образу Дитятка Ісуса. Все молитовно, велично. Ніч у готелі і довга дорога до Парижу, де давно мріяв побувати, побачити Ейфелеву вежу, собор Паризької Богоматері та всього іншого, про що читав чи бачив у фільмах.
Довго бродимо містом, милуємося величчю Ейфелевої вежі, пам’ятниками, парками та палацами. Річка Сена, прогулянковий кораблик, безліч мостів. З жалем спостерігаємо за відбудовою зруйнованого полум’ям собору, радіємо барвам осіннього Парижу.
Під вечір нас чекають у соборі святого Володимира – катедральному храмі країн Франції, Бельгії, Люксембургу. Отця Михайла радо вітають у храмі. Розміщуємося, Літургія… Щось жертвуємо на храм та виходимо оглянути вечірній Париж. В передмісті Парижу нас зустрічає пан Мар’ян Боднарук, веде до хостелу, розселяємося, сон…
Зранку містечко Сенліс радо зустрічає гостей з України. Величний пам’ятник королеві Франції Анні Ярославні, дочці князя Київського Ярослава Мудрого. З тих давніх часів посипався цвіт нашої нації по Європі, залишивши багато потомків. Анна привезла з собою Євангеліє, на якому багато французьких королів приймали присягу. Так воно називається і по нині – Євангеліє Анни Ярославни.
Літургія в греко-католицькому храмі св. Бориса та Гліба, Святе Причастя. Щиро дякуємо Мар’яну за допомогу і в дорогу… Швидко минаємо поля, виноградники, ліси і ось гори Піренеї, де й сховалося чудове містечко Лурд. Старовинне місто, замок на горі і велична базиліка Непорочного Зачаття, скеля внизу та грот, невеличка печера з фігурою Матері Божої. Тут об’являлась Матінка Божа хворобливій дівчинці Бернадеті Субіру. Вже потім вона присвятила своє життя монашеству, довго хворіла, страждала, але до кінця свого життя не зреклась побаченого та почутого від прекрасної Пані. Згадуючи події в Лурді, щемить серце, тривожиться душа. Потужний дух молитви, вечірні Богослужіння вервиці, плин вогнянної ріки люду перед гротом об’явлення, сотні немічних та калік на візочках та тисячоголосе Аве Марія…
Щоранку спішимо вгору вузенькими східцями до нашої УГКЦ Успіння Пресвятої Богородиці. Літургії, цікаві й повчальні проповіді отця Михайла та священників храму, листівки, свічки та медальйончики… Всюди витає потужний дух віри й покаяння. Два дні в Лурді і знову звивистий шлях уже до сусідньої Португалії – до міста Фатіма.
Гори, численні виноградники, евкаліптові ліси, клаптики поля… Прибувши у Фатіму недільного дня, зустрічаємо багато українців, бачимо наші стяги, вишиванки, чуємо рідну мову. Тут малі діти, молоді сім’ї, вже зрілого віку чоловіки й жінки. В цей день для українців, що проживають у Португалії, святкові Літургії, молебні. Приєднуємось і ми до них. Усмішки, розмови. Зранку Літургія, наш спів, причастя.
Площа перед базилікою вражає своєю величчю, грандіозний храм під землею, високий хрест та розп’яття Христа, неповторні та небачені скульптури святих, шопка з новонародженим Христом. Доріжка покаяння та крокуючі на колінах люди, палаючі свічі в руках люду, спів хору… Все тут грандіозне й величне. І знову вечірні молитви вервиці зі свічками в руках, тисячі паломників різних рас та національностей, візочки немічних та калік…
Чудова екскурсія в музеї подарунків Діві Марії зі всього світу. Все – щире золото: картини, образи, хрести, вервички, фігури святих, священничий одяг Пап Римських… Всього і не перелічиш.
Їдемо на «край світу» – крайню точку Європи, де море єднає землю та небо, потужні хвилі гризуть граніт берега, а небо зливається з водами океану. Мов діти, радіємо океану, шуму хвиль, що точать берег, блакиті небес…
Ми вибрали мандри … Знову змійка доріг веде до бунтівливої Каталонії, до Барселони і ще небачених країв. Тільки почало сіріти, і ми вже в незнаній місцині – гірському масиві Монсеррат. Диву немає меж. Величезні валуни стирчать аж до небес дивних форм розмірів та подоб, мовби десь неземна картина. Вже з розповіді Наталі Солодовник дізнаємось про стародавній монастир, посвячений Богородиці, Чорній Мадонні Монсеррат, яка в цьому краю має найбільшу пошану та звеличення. Дивуємося, оглядаючи монастир. Численні каплиці, мистецьки оздоблені різьбою та мармуром, лику святих образів та фігур, а сама будівля монастиря мовби вросла в потужну гору. Високий монах веде нас у каплицю. Літургія, не дуже голосний спів нашого хору, причастя. Екскурс монастирем, щира молитва та доземний уклін Санта-Марія-де-Монсеррат з Дитятком. Всі мої молитви Тобі, Матінко Маріє.
… І знову наш автобус мчить з гори донизу дивними краєвидами та незнайомою рослинністю. Ось і Барселона – місто контрастів, корид, футбольних баталій, тисяч туристів. Вражає архітектура будівель, їхня оздоба, балкони, вікна та художня ковка віконниць. В центрі міста рветься в небеса будівля Пресвятої Родини, яка вже більше ста років будується.
Час нас підганяє, і ми вже мчимо в сонячну Італію, в міста Падуя та Венецію. Трохи втомлені, прибули на велику площу міста Падуя. Собор святої Юстини, базиліка святого Антонія, його мощі. Молимось, схиляємо свої голови до мощей, кожен просить щось своє…
І знову монах веде нас всіх до каплички, дає отцю Михайлу Давиденку Євхаристійний набір. Літургія, причастя та спів нашого хору «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни…».
Нас вітають, усміхаються, нас впізнають як незламну й могутню націю. Оця проклята війна відкрила очі народам світу…
Щасливо минає тринадцятий день наших мандрів, щоденних щирих молитов, Літургій та досі небачених чудес світу.
Дякую Тобі, Матінко Божа Непорочного Зачаття, Повна Благодаті Маріє, що вела мене, грішного, в Своєму Люблячому Серці дорогами світу, місцями Твоїх чудесних Об’явлень. Дякую за щирі молитви, навернення. Прошу Тебе, Матінко Божа, і далі зберігати мене в Своєму Люблячому та терпеливому серці, ведучи дорогами смирення.
Сидячи в автобусі, лину думками до рідного краю, своєї домівки, адже в Україні ми також маємо святі місця об’явлень Богородиці – Зарваницю, Ясну гору Гошева, княжого Крилоса, Унева, Крехова, Погоні. Цінуймо кожну мить цих відвідин монастирів та храмів нашого рідного краю. Мандруючи по святих місцях, я не шукаю там Бога. Бог завжди тут, у моїй душі та Серці Матінки Божої Непорочного Зачаття, яке огортає всього мене люблячою Своєю Славою, лагідністю й терпеливістю, охороняє від всяких напастей та бід.
Василь ПИТЕЛЬ
