Вже цих вихідних, 3-4 серпня, відбудеться XII Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, що у Крилосі. Пропонуємо вам ознайомитися з історією Патріаршого прокатедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці, Галицької чудотворної ікони Матері Божої та крилоських джерел, а також дізнатися легенди й цікаві факти про відпустове місце.
Історія Успенського собору та Галицької чудотворної ікони Матері Божої
Образ Крилоської Богородиці знаходиться у відновленій Успенській церкві, поруч — фундамент відомого Успенського собору ХІ століття. У цій святині відбувалися урочисті церемонії інтронізації галицьких князів, які отримували титул королів. А розміри фундаменту Успенського собору вказують на те, що у ХІІ сторіччі він був одним із найбільших у Європі християнських храмів, а в Київській Русі-Україні поступався лише Софійському собору та Десятинній церкві. На жаль, собор до нинішніх часів не зберігся, але є відновлений Патріарший прокатедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Образ Пресвятої Богородиці, за твердженням істориків, подарував храму князь Ярослав Осмомисл. Святиню вельможа привіз із Константинополя.
Через кілька років за молитвами перед цим образом почалися оздоровлення та інші чуда. За переказами, під час одного з татарських нападів, коли церква згоріла, образ Матері Божої з Крилоса знайшли в лісі на дубі, поблизу села Сокіл. Люди забрали ікону до місцевої церкви, а на тому місці вирішили побудувати каплицю. Проте невідомо як, але образ зник з храму і знову опинився на старому місці. Селяни вирішили віднести його до церкви сусіднього села. Та історія зі зникненням повторювалася. І в які лише храми не носили образ, він знову повертався до лісу.
Коли в селі Сокіл у 1435-ому році заснували василіянську Святовоздвиженську обитель, то люди принесли ікону в монастирський храм, де вона продовжувала славитися чудами. У 1707 році єпископ Йосип Шумлянський проголосив ікону чудотворною і повернув її до Крилоського Святоуспенського монастиря. В 1773 році для Крилоської ікони виготовили срібний оклад. Помолитися перед святинею приїжджали галицькі митрополити Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький.
Під час Першої світової війни Успенську церкву знову зруйнували, проте чудотворна ікона залишилася неушкодженою. Після війни церкву реставрували, чудотворну ікону помістили у вівтарі. Прощі до Крилоської чудотворної ікони відбувалися до 1960 року. Тоді Успенську церкву закрили, і вона стала експозиційною частиною Музею історії княжого Галича, філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.
На той час чудотворна ікона знаходилася на хорах. Коли в 1989 році Успенську церкву передали громаді, мешканці Крилоса знайшли образ та повернули його в храм. Щоправда, ікону кілька раз переписували та оновлювали, але на ласку Божу, що дає Господь через святиню, це ніяк не вплинуло.
28 серпня 2006 року Глава УГКЦ Блаженніший Патріарх Києво-Галицький Любомир Гузар на свято Успіння коронував Крилоську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Зараз ікона знаходиться в церкві, і кожен, хто сюди прийде чи приїде, може помолитися перед чудотворним образом.
Крилоські джерела
За кількадесят метрів від Успенської церкви, у кутку села, що має назву Підвинниця, є джерело, яке називають «Францискові очі». Сюди приходять люди, аби набрати води. За свідченням жителів села, про цю водойму також розповідають кілька легенд. Так говорять, що у княжі часи запросили монаха Франциска. Чернець був дуже освічений, знав кілька мов та повинен був перекласти на давньоукраїнську церковні книги. Франциск працював ревно, навіть уночі, при світлі каганця, і від важкого щоденного перенапруження очей осліп. А коли на Крилос напали татаро-монголи, то навіть не хотіли брати немічного ченця у полон, а скинули з крутого крилоського схилу. Та служитель Христа не помер, а прийшов до тями. Тіло боліло, очі не бачили, але Франциск почув, як неподалік нього шумить вода. Монах наосліп зачерпнув її, вмився і прозрів.
За іншим переказом, до джерела прийшов хлопчик Франциск. Він також втікав від ворогів. Щоправда сам втікати не міг, бо був сліпий. Малий відстав від гурту втікачів і не знав куди йти. Раптом хлопець почув лагідний жіночий голос. Невідома пані казала як і куди треба йти. Та хлопець боявся йти навмання. Тоді невидима для Франциска добродійка взяла його за руку й повела до джерела. Там сказала, аби хлопець зачерпнув води й умився. Після цього – одразу прозрів. Він хотів подякувати пані, але біля нього нікого не було. Згодом жінка рятівниця приснилася Францискові, хлопець зрозумів, що це була Сама Божа Мати, Яка врятувала його і від ворогів, і від сліпоти.
Також у Крилосі є ще одне джерело, яке називають Княжа криниця. Переповідають, що вона утворилася від удару князівського меча. Сталося це під час облоги татаро-монголами фортеці, що була на території сучасного Крилоса. Люди були виснажені й могли померти, бо не було у них ані їжі, ані води. І якщо витерпіти голод люди ще якось могли, то від спраги могли масово померти. Тоді вийшов сам змучений голодом та спрагою князь з вельможами на височину біля мурів і почав молитися. Просив Бога, аби врятував його народ, а згодом витягнув меч та тричі встромив його у землю. І сталося чудо: з-під меча забило джерело.
Люди могли втамувати спрагу, набралися сил та побили і прогнали ворогів. Після перемоги князь наказав обкласти каменем це джерело. Звідти люди почали брати воду, і хвороб та смертей у Крилосі поменшало. А з роками джерело стали називати Княжою криницею. У 1998-ому році львівські реставратори встановили над джерелом чотириметрову ротонду з мідним куполом та позолоченим хрестом. Біля криниці упорядкували зручні сходи та облаштували оглядовий майданчик.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
