Духовність, віра в Бога, щоденна молитва, християнське життя — завжди були і є взаємопов’язані між собою. Про це говорять єпископи, священники, лікарі та мільйони людей, які відчули на собі Божу силу при одужанні.
Як дбати, піклуватися і зберігати фізичне здоров’я у час війни, поєднуючи все з вірою і молитвою? Про це ми говоримо із Валентиною Казьмірук, головною лікаркою Лікувально-діагностичного центру Святого Луки Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ.
— Пані Валентино, як насамперед Ви поєднуєте віру в Бога та працю лікаря? Адже чимало Ваших колег байдуже або дещо скептично ставляться до віри, церкви, духовності.
— Так, є лікарі-матеріалісти, які відкидають або не сприймають віру в Бога, кажуть, що це вони повертають людей до життя. Мені це прикро чути і я шкодую таких колег. Проте, повірте, таких медиків небагато. Адже успішні лікарі — віруючі високоморальні люди. Бо лікар співдіє з Творцем, є інструментом Всевишнього. І це неймовірне щастя! Бути лікарем — це покликання. Я от з дитинства знала, що буду лікаркою. Прикладом для мене була моя бабуся акушерка, яка ще в 92-річному віці приймала пологи. Завдяки їй з’явилися на світ тисячі людей. Я щодня дякую Богові, що можу допомагати людям.
Мій шлях до Господа, до віри був непростий. Я прийшла до Бога десь років 30 тому. Хоча майже на початку своєї практики як акушер-гінеколог завжди відмовляла жінок, які хотіли позбутися дітей в утробі, тобто зробити аборт, не чинити цього. Я багато молилася, їздила по святих місцях, читала Біблію, словом, шукала свій шлях до Творця. І коли мені запропонували допомогти створити першу в Україні клініку при архієпархії, я без вагань погодилася.
— Як віруюча лікарка, скажіть, чи допомагає молитва у профілактиці хвороб?
— Почну зі, здається, усім відомого вислову: «В здоровому тілі — здоровий дух». І навпаки: хто має здоровий дух, у того — здорове тіло. Тобто хто живе духовним життям, у кого постійний зв’язок з Творцем, той не буде нищити своє тіло, бо воно — храм Духа Святого. У Першому посланні апостола Павла до Корінтян (6, 19) сказано: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога…». Тобто віруюча людина не буде руйнувати своє тіло алкоголем, раціонально харчуватиметься, не матиме невпорядкованого статевого життя, різноманітних залежностей, через які настають хвороби.
Звісно, віруючі люди моляться, а вже науково доведено, що молитва добре впливає на органи дихання та імунну систему. Остання відповідає за те, аби організм мав сили боротися з недугами. Тому треба молитися, стежити за своїм здоров’ям, не запускати недуги до хронічної стадії. Для цього варто хоча би 1-2 рази в рік проходити обстеження. При цьому ви ще й збережете кошти, бо вартість лікування недуги на початковій стадії, зазвичай, недорога, а коли стан критичний, то люди витрачають десятки, а то й сотні тисяч.
— А якщо людина вже має важкі хронічні недуги?
— Хвороба це може бути допуск Божий і однозначно, чи здорова людина, чи хвора, за все треба дякувати Небесному Отцеві. Ми знаємо чимало випадків, коли безнадійно хворі зцілювалися за допомогою молитви, Сповіді, Причастя. Щоправда це не означає, що не треба звертатися до медиків. Бо Господь діє і зцілює також через лікарів. Ось є приклади з Євангелія, як діяв Ісус, коли зцілив розслабленого (паралізованого) та сліпого від народження чоловіків. У першому випадку Він, побачивши велику віру нещасного, який не міг ходити, просто подивився на хворого і сказав: «Чоловіче! Прощаються тобі гріхи твої!», а згодом, присоромивши фарисеїв та законовчителів, які казали, що ніхто, крім Всевишнього, не може прощати людині гріхи, додав: «Чоловіче, встань, візьми своє ложе і йди додому!». Тобто ця людина зцілилася вірою і словом Божим.
У другому випадку Христос підійшов до сліпого, взяв землю, зробив зі свої слини та землі суміш, помастив чоловікові очі й сказав: «Іди, вмийся у купальні Силоам». Тобто він вчинив дію, проявив себе як Божественний лікар. Ба більше, хвороба цього чоловіка була допуском Божим, а Ісус сказав, що недуга була для того, «щоб відкрилися на ньому (сліпому) діла Божі». А зараз найчастіше одужання — це віра, молитва і робота лікарів.
– Хочу запитати Вас як акушера-гінеколога: як заспокоїтися та нормально виносити дітей жінкам при надії у час війни? Адже навіть у мирний час народження дитини — неабиякий стрес для організму жінки. Зараз же до цього додаються переживання, пов’язані з війною: в когось чоловік або хтось з рідні пішов захищати країну від агресора, в когось рідні в охоплених військовими діями місцях. Та й деякі жінки через ці обставини можуть задумуватися: а чи взагалі варто народжувати?
– Про те, чи народжувати, не варто навіть думати. Відповідь однозначна: народжувати! Я зауважила, що за кілька десятків днів війни багато жінок завагітніли. Це добрий знак від Бога, що буде майбутнє в нашої держави. Вагітним жінкам треба молитися, просити Творця про легкі пологи, про здорових дітей. Треба все віддати в руки Небесного Отця і Його Пречистої Матері. Звісно, що ми не знаємо, що буде завтра, але з Богом ми все переживемо, все здолаємо. А рідним вагітних попри всі обставини варто підтримувати їх.
— Як бути старшим людям, які дуже переживають за все і за всіх? Адже через переживання у них загострюються або виникають різноманітні хвороби.
— Старші люди переживають за дітей, онуків, які на фронті, в окупації чи за кордоном, переживають загалом за Україну та її майбутнє. Дехто переймається через те, що не може через вік взяти в руки зброю чи піти повноцінно волонтерити. До старших людей потрібна велика увага, доброзичливість і терплячість рідних, близьких, сусідів. Бабусям і дідусям треба казати, що їхнє волонтерство й зброя — це молитва; їхнє заспокоєння – у читанні Біблії та інших добрих книг. Також їм варто менше дивитися чи слухати тривожні новини, аби зайвий раз не переживати. А ще по можливості люди поважного віку повинні щось робити посильне: готувати, прибирати, садити город, бути з онуками, гуляти на свіжому повітрі. У кого є хронічні недуги — не запускати, а звертатися до лікарів.
— Що Ви побажаєте читачам «Нової Зорі» напередодні Великодня?
— Віри, покаяння, здоров’я та перемоги.
Розмовляла Сабіна РУЖИЦЬКА.
Довідка: Валентина Казьмірук навчалася в Івано-Франківському медичному інституті на спеціальності «Лікувальна справа». Також удосконалювала свої знання в Швейцарії, в «Тропічному інституті» міста Базель за спеціальностями: «Організація охорони здоров’я», «Епідеміологія», «Менеджмент в медицині», «Страхування в медицині». Працювала в медичних закладах Прикарпаття та Німеччини, була заступником головного лікаря Івано-Франківського обласного перинатального центру, керівником циклу післядипломної освіти при Івано-Франківському медичному коледжі, позаштатним спеціалістом з планування сім’ї управління охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА, головою правління громадської організації «Оновлення», заступником голови громадської організації «Українська медична асамблея» у Києві. Вела приватну медичну практику. З 2013 року працює у Лікувально-діагностичному центрі святого Луки Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ.
