Княгиня церкви Йосафата

0
21

У коломийському храмі святого священномученика Йосафата урочисто відзначили поважний ювілей активної парафіянки, активістки підпілля пані Ольги Шуль.

…Про святкування повідомили на сторінці храму у соцмережах. Ми звернулися до пароха церкви отця Володимира Касіяна, щоби він розповів про донині активну та високодуховну пані.

«Вона — берегиня великої побожної родини, — розповідає отець Володимир. — Ще донедавна щонеділі та у свята вона завжди приходила і брала участь у Святих Літургіях. І це коли пані Ользі було за 90».

Зараз рідні привозять жінку до церкви рідше. Проте вона щодня годинами молиться за родину, священників, вояків та нашу перемогу.

«Мама народилася 7 вересня 1923-ого року в селищі Воля Буховська неподалік Ярослава, нині це територія Польщі, — розповідає донька ювілярки Любов Гончаренко-Шуль. — Її мати була полькою, батько — українцем. Сім’я була заможною, дідусь мав магазин. У родині було п’ятеро дітей».

Після закінчення школи Ольга здобула фах продавчині. Дівчина була неймовірною красунею, і на різних святкуваннях її завжди називали королевою та принцесою. Але Ользі було не до пустопорожніх розмов і забав, вона хотіла мати гарну християнську родину. За це часто молилася.

 І Бог дав їй добру пару: скромного та працьовитого парубка, кравця Йосипа Шуля. Познайомилися молоді люди, коли Йосип шив пальто старшій сестрі Ольги. Пара побралася у 1944-ому році. Згодом із п’ятимісячним сином та родиною пані Ольгу депортували з рідного дому горе-визволителі. Сім’я опинилася у селищі Гвіздець, а в 1951-ому році переїхали до Коломиї. Пані Ольга працювала у сфері громадського харчування, була офіціанткою, а пан Йосип був закрійником. У Шулів народилися четверо дітей, з яких вижили троє. На жаль, у 1992-ому році відійшов у засвіти пан Йосип, зараз у бабці Ольги є 6 внуків, 16 правнуків і праправнучка.

«Наша родина була дуже побожною, навіть у радянські атеїстичні часи мати навчала нас молитися, бути чесними, добрими, милосердними, не забувати про церковні свята, допомагати старшим, водила підпільно до церкви, — продовжує пані Гончаренко-Шуль. — Також мати була прекрасною господинею, уміла добре готувати, її часто запрошували куховарити на весіллях. Її фірмовий сирник — це така смакота, що нічого кращого в житті я не їла. Зараз улюбленою стравою матері є банош з підливою з білих грибів».

Коли на початку 1990-их у Коломиї в приміщенні колишнього магазину «Каштан» почали облаштовувати церкву священномученика Йосафата, то пані Ольга була однією з перших активісток та парафіянок храму. Вона вміла організувати жінок, які добре шиють, аби вони пошили священничий одяг, за що я їй дуже вдячний», — мовить отець Володимир Касіян.

До храму вона приводили всіх онуків і правнуків, які співали в церковному хорі та були учасниками «Марійської дружини». Їздила пані Ольга і на різні прощі, побувала у багатьох святих місцях України.

За духовність, мужність, християнську стійкість та вірність церкві Владика Василій Івасюк назвав пані Ольгу — княгинею та берегинею.

Нині поважна жінка щоранку та щовечора молиться на вервиці за Україну, за наших захисників.

«Її можна назвати духовною бабусею, або й прабабусею українських вояків», — підсумовує отець Касіян.

На сотий день народження пані Ольга була у храмі, її вітали священник, хористи і парафіяни церкви святого Йосафата.

Сабіна РУЖИЦЬКА.